home / hkgu

people

1,384 rows

✎ View and edit SQL

This data as json, CSV (advanced)

Suggested facets: awards, first_seen, last_seen, date_of_birth (date), date_of_death (date), first_seen (date), last_seen (date)

slug ▼ url name photo call_sign rank position unit place_of_birth place_of_death awards bio dob dod date_of_birth date_of_death fields_json raw_html_path hydrated first_seen last_seen name_override
5631 https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/5631/ Гуцаленко Максим Олегович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2026/03/20260313_133502-e1773659484106.jpg Борода Старший лейтенант Заступник командира роти 31-ша окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького Сухопутних військ Збройних Сил України місто Озерне Житомирської області село Новоселівка Дніпропетровська область   Народився 25 березня 1987 року в місті Озерне Житомирської області. Саме тут минули його дитинство і юність, сформувалися риси характеру, які згодом визначили його життєвий шлях — відповідальність, рішучість і відданість своїй країні. Навчався в Озерницькій загальноосвітній школі. Після її закінчення продовжив освіту в Житомирському технічному коледжі, а згодом — у Житомирському технічному університеті. Під час навчання обрав і військовий вишкіл, закінчивши військову кафедру Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова. Саме там остаточно зміцнилося його розуміння честі офіцера та відповідальності за людей, яких доведеться вести за собою. У цивільному житті Максим був людиною цілеспрямованою і працьовитою. Він умів брати на себе відповідальність, працювати на результат і підтримувати тих, хто поруч. Його поважали за спокійний характер, твердість у прийнятті рішень і здатність діяти в складних обставинах. У липні 2024 він став люблячим чоловіком і батьком. Влітку 2022 року Максим був мобілізований до лав Збройних Сил України. З перших днів служби проявив себе як відповідальний командир і надійний побратим. Службу розпочав командиром другого стрілецького взводу першої стрілецької роти 60 окремого стрілецького батальйону. Згодом продовжив службу у складі 31 окремої механізованої бригади на посаді заступника командира роти у званні старшого лейтенанта. Протягом служби брав участь у бойових діях на різних напрямках. Виконував бойові завдання в межах Новгород-Сіверської міської громади Чернігівської області, Шосткинського району Сумської області, на території Вугледарської та Великоновоселівської громад Донецької області, а також у Синельниківському районі Дніпропетровської області. Побратими знали його як командира, який завжди залишався поруч із підлеглими, підтримував їх у найскладніші моменти й ніколи не ухилявся від відповідальності. 17 вересня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу села Новоселівка Синельниківського району Дніпропетровської області, Максим проявив справжню відвагу. Ві… 25.03.1987 17.09.2025 1987-03-25 2025-09-17 {"дата народження": "25.03.1987", "дата смерті": "17.09.2025", "місце народження": "місто Озерне Житомирської області", "місце загибелі": "село Новоселівка Дніпропетровська область", "позивний": "Борода", "звання": "Старший лейтенант", "посада": "Заступник командира роти", "підрозділ": "31-ша окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького Сухопутних військ Збройних Сил України"} /app/storage/hkgu/pages/5/5631.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
belobusov-anatoly-dmitrovich https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/belobusov-anatoly-dmitrovich/ Белобусов Анатолій Дмитрович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2020/03/Белоусов-А.Д.jpg Козак Солдат Кулеметник 13-й окремий мотопіхотний батальйон (58-а окрема мотопіхотна бригада) с. Вишевичі Радомишльського р-ну с. Новоселівка Друга, Ясинуватський р-н, Донецька обл. Орден За мужність ІІІст Народився 17.08.1976 р. в с. Вишевичі, де закінчив Вишевицьку ЗОШ. Після закінчення школи навчався в Ковельському СПТУ 7. Проходив строкову військову службу у в/ч 3001 м. Буча. Здобув військову спеціальність стрілка. Працював в компанії «Київенерго» на посаді слюсаря та навчався на заочній формі в Боярському коледжі екології та природніх ресурсів. 9 липня 2015 р. був мобілізований в зону АТО. Загинув під час відбиття штурмових дій ДРГ противника на ВОП 1 км сх. Місце поховання: с. Вишевичі, Радомишльський р-н, Житомирська обл. Додатково: Указом Президента України № 48/2017 від 27 лютого 2017 року, “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 17.08.1976 28.05.2016 1976-08-17 2016-05-28 {"дата народження": "17.08.1976", "дата смерті": "28.05.2016", "місце народження": "с. Вишевичі Радомишльського р-ну", "місце загибелі": "с. Новоселівка Друга, Ясинуватський р-н, Донецька обл.", "позивний": "\"Козак\"", "звання": "Солдат", "посада": "Кулеметник", "підрозділ": "13-й окремий мотопіхотний батальйон (58-а окрема мотопіхотна бригада)"} /app/storage/hkgu/pages/b/belobusov-anatoly-dmitrovich.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
mostipan https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/mostipan/ Мостіпан Олександр Вікторович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2020/03/Мостипан-О.В.jpg Мост Рядовий Механік-радіотелефоніст радіостанції групи інженерного забезпечення В/Ч В0095 28-ма ОМБР м. Київ Донецька обл., СМТ Красногорівка Медаль За бездоганну службу ІІІст Народився та проживав у Києві. Навчався в математичному класі 178 школі (зі школи любив математику математику, завжди шукав декілька способів рішення, швидко і точно рахував великі числа про себе). Після школи поступив та навчався в Національному педагогічному університеті ім. М.П. Драгоманова на факультеті математики та інформаційних систем. 23 червня 2006 року закінчив навчання та отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Математика» та здобув кваліфікацію вчителя математики та інформатики середнього загальноосвітнього навчального закладу ІІІ ступення. З 2006 року працював викладачем «Інформаційних систем» в Національному університеті державної податкової служби України. Зі шкільного віку тренувався в секції з легкої атлетики, змагався в спринтерських дистанціях, стрибав у висоту та довжину. На дистанції з бігу на 200 м отримав розряд КМС з легкої атлетики. 24 березня 2015 року Олександра мобілізували і відправили проходити військову службу в 179 ОНТЦ, м. Полтава. Навчали за спеціальністю зв’язківець. 08.06.2015 року близько другої години дня виконуючи бойове завдання Мостіпан Олександр Вікторович загинув. Бригада в кількості семи солдат, в районі населеного пункту Красногорівка, Мар’їнського району, Донецької області, наїхала на ворожий фугас. Похований на Берковецькому кладовищі у м. Киеві. 14.09.1983 08.06.2015 1983-09-14 2015-06-08 {"дата народження": "14.09.1983", "дата смерті": "08.06.2015", "місце народження": "м. Київ", "місце загибелі": "Донецька обл., СМТ Красногорівка", "позивний": "“Мост”", "звання": "Рядовий", "посада": "Механік-радіотелефоніст радіостанції групи інженерного забезпечення", "підрозділ": "В/Ч В0095 28-ма ОМБР"} /app/storage/hkgu/pages/m/mostipan.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
аболмасов-андрій-вікторович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%b1%d0%be%d0%bb%d0%bc%d0%b0%d1%81%d0%be%d0%b2-%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d1%96%d0%b9-%d0%b2%d1%96%d0%ba%d1%82%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Аболмасов Андрій Вікторович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2020/03/Аболмасов-А.В.-1.jpg Док Сержант Фельдшер 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар» м. Київ сел. Хрящувате, Краснодонський район, Луганська обл. Орден За мужність ІІІст Був одружений, донька Богдана. Народився і виріс у родині військовослужбовця. У 1998 р. закінчив Київське медичне училище № 2 за спеціальністю фельдшер, пройшов строкову військову службу в одній із військових частин Військово-Повітряних сил ЗС СРСР. Потім жив у Дарницькому районі Києва, працював у столичній «швидкій допомозі». Активний учасник Революції  Гідності, працював у медичній службі  Євромайдану,  врятував багатьох поранених. Після пожежі  у Будинку профспілок приєднався до 8-ї «афганської» сотні. Призваний за мобілізацією(як доброволець) до лав Збройних Сил України. Обіймаючи посаду фельдшера медичного пункту 24-го батальйону  територіальної оборони «Айдар», брав участь у багатьох боях (м. Щастям, м. Лутугіне, Георгієвка, Луганський аеропорт, сел. Хрящувате), часто виконуючи професійний обов’язок на  передовій,ризикуючи власним життям.  Орест  Каракевич: «Наступні дні по нас вели  безперервний обстріл з  САУ, танків, «Градів» та мінометів,  оскільки терористи думали, що будинок, де ми перебували, був нашим штабом. В один з таких жахливих днів міна влучила прямо в наших хлопців… Так загинув  Аболмасов  Андрій, врятувавши двох побратимів. Він прикрив їх своїм тілом. Це була героїчна смерть заради порятунку бойових товаришів».  Місце поховання: м. Київ, Лісове кладовище. 06.10.1969 17.08.2014 1969-10-06 2014-08-17 {"дата народження": "06.10.1969", "дата смерті": "17.08.2014", "місце народження": "м. Київ", "місце загибелі": "сел. Хрящувате, Краснодонський район, Луганська обл.", "позивний": "\"Док\"", "звання": "Сержант", "посада": "Фельдшер", "підрозділ": "24-й батальйон територіальної оборони «Айдар»"} /app/storage/hkgu/pages/а/аболмасов-андрій-вікторович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
абу-аль-аіла-ахмад-омарович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%b1%d1%83-%d0%b0%d0%bb%d1%8c-%d0%b0%d1%96%d0%bb%d0%b0-%d0%b0%d1%85%d0%bc%d0%b0%d0%b4-%d0%be%d0%bc%d0%b0%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Абу Аль-Аіла Ахмад Омарович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/11/IMG_6006-1.jpg Аха Старший солдат Кулеметник 241 бригада, 207 батальйон ТРО ЗСУ м. Київ село Оріхово-Василівка, Бахмутський район, Донецька область Орден За мужність ІІІст У березні 2022 року Ахмад вступив до лав ЗСУ і став на захист нашої країни. 21 березня 2023 року він зник безвісти, потрапивши у засідку під час штурму. Через кілька днів стало відомо про його загибель. Ахмад сповідував іслам і був похований за традиціями та віруваннями його релігії. Мусульмани переконані – людина приходить у цей світ без матеріальних речей і має йти з нього так само. Україна стала рідною для Ахмада після того, як його сім’я покинула Ліван під час війни у 2006 році. Йому тоді було 10 років, і він чудово спілкувався арабською та французькою. Ахмад прожив 26 років. Він усвідомлював кожен свій крок і допускав, що може трапитися найгірше. Біля його могили немає ні свічок, ні пластикових вінків, ні стрічок – лише прапор держави, заради майбутнього якої він віддав життя. Традиції, за якими він похований, відповідають не лише його релігії, але й його світогляду. Він ніколи не хизувався своїми здобутками і не чекав подяки за те, що робить для нашого майбутнього. Його стійкість, сміливість та прагнення до справедливості викликали повагу. Для кожного, хто знав Ахмада, його загибель стала величезною втратою. Він був найкращим чоловіком, сином, братом, другом. Справжній герой, назавжди у наших серцях. Нагороджений: Указом Президента №445/2023 нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно) 14.09.1996 21.03.2023 1996-09-14 2023-03-21 {"дата народження": "14.09.1996", "дата смерті": "21.03.2023", "місце народження": "м. Київ", "місце загибелі": "село Оріхово-Василівка, Бахмутський район, Донецька область", "позивний": "\"Аха \"", "звання": "Старший солдат", "посада": "Кулеметник", "підрозділ": "241 бригада, 207 батальйон ТРО ЗСУ"} /app/storage/hkgu/pages/а/абу-аль-аіла-ахмад-омарович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
авраменко-сергій-михайлович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%b2%d1%80%d0%b0%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%be-%d1%81%d0%b5%d1%80%d0%b3%d1%96%d0%b9-%d0%bc%d0%b8%d1%85%d0%b0%d0%b9%d0%bb%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Авраменко Сергій Михайлович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/03/Авраменко.png   Солдат Помічник гранатометника 10-та окрема гірсько-штурмова бригада «Едельвейс» місто Київ село Богданівка Донецька область Орден За мужність ІІІст Народився Сергій в місті Київ, закінчив школу, потім Київську державну академію водного транспорту ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного з відзнакою, працював в Київському річковому порту потім на працював на телеканалі 1+1. З початком  повномасштабного вторгнення  одразу встав до лав Збройних сил України. Мужньо захищав країну. Загинув Сергій біля населеного пункту Богданівка Донецької області. Похований на Берковецькому кладовище на Алеї почесних поховань. Був чесною, доброю, порядною людиною, завжди допомагав всім. Мав багато друзів. Одружений. Без батька залишилися двоє хлопчиків. Нагороджений: орденом “За мужність” ІІІ ступеня. 11.02.1982 23.04.2023 1982-02-11 2023-04-23 {"дата народження": "11.02.1982", "дата смерті": "23.04.2023", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "село Богданівка Донецька область", "звання": "Солдат", "посада": "Помічник гранатометника", "підрозділ": "10-та окрема гірсько-штурмова бригада «Едельвейс»"} /app/storage/hkgu/pages/а/авраменко-сергій-михайлович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
агаєв-рафаіл-рамізович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%b3%d0%b0%d1%94%d0%b2-%d1%80%d0%b0%d1%84%d0%b0%d1%96%d0%bb-%d1%80%d0%b0%d0%bc%d1%96%d0%b7%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Агаєв Рафаіл Рамізович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/03/Агаєв-Рафаіл-Рамізович.jpg   Старший матрос Старший стрілець 2 відділення морської піхоти 1взводу морської піхоти 2роти морської піхоти 503 окремий батальйон морської піхоти м. Київ м. Маріуполь, Донецької області Орден За мужність ІІІст Народився, вчився та працював в м. Києві. Співзасновник Pizza Veterano. Був сміливим, відважним,  добрим, веселим. Був гарним побратимом, другом, сином, батьком, чоловіком. В 2014р. за власною ініціативою звернувся до військкомату, де був призваний до лав ЗСУ.  Загинув 04 квітня 2022року в м. Маріуполі, виконуючи бойові завдання по обороні міста, в складі свого підрозділу Морської Піхоти України. Вірний військовій присязі, героїчно загинув 04 квітня 2022року під час захисту Батьківщини в місті Маріуполь, виявивши стійкість і мужність. Місце поховання  м. Київ, Лісове кладовище Алея Слави. Додатково Нагороди: Медаль “Честь.Слава.Держава” Орден “ Єдність та Воля” Медаль “Учасника АТО” Медаль “За військову службу Україні” Орден “За мужність” ІІІ ступеня 03.03.1979 04.04.2022 1979-03-03 2022-04-04 {"дата народження": "03.03.1979", "дата смерті": "04.04.2022", "місце народження": "м. Київ", "місце загибелі": "м. Маріуполь, Донецької області", "звання": "Старший матрос", "посада": "Старший стрілець 2 відділення морської піхоти 1взводу морської піхоти 2роти морської піхоти", "підрозділ": "503 окремий батальйон морської піхоти"} /app/storage/hkgu/pages/а/агаєв-рафаіл-рамізович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
агеєв-владислав-андрійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%b3%d0%b5%d1%94%d0%b2-%d0%b2%d0%bb%d0%b0%d0%b4%d0%b8%d1%81%d0%bb%d0%b0%d0%b2-%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Агеєв Владислав Андрійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2025/05/1.jpg ГАТС Солдат Стрілець-санітар 3-ї штурмової роти 3-я окрема штурмова бригада Збройних сил України місто Київ село Андріївка Донецької області Орден За мужність ІІІст Владислав народився 28 червня 2002 р. в місті Києві. Успішно закінчив школу № 46. Навчався в Державному університеті «Київський Авіаційний Інститут»  по спеціальності «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності». З початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України добровольцем став на захист Батьківщини. Спочатку проходив службу в підрозділі протиповітряної оборони Регіонального управління Сил ТрО «Схід» – «Чисте небо». Після цього служив у військовому формуванні Національної гвардії України – 13-та бригада оперативного призначення «Хартія». Далі була служба в складі 12-ої бригади спеціального призначення «Азов» 3 ОШБР на посаді стрільця-санітара 3-ї штурмової роти. Виконував бойові завдання в найгарячіших точках Донецької області. Владислав був харизматичною, чуйною, доброю, водночас сміливою та рішучою людиною. З юнацьких років проявляв організаторські та лідерські якості, користувався заслуженим авторитетом серед товаришів. Захоплювався різними видами спорту та здобував призові місця на змаганнях з кіокушенкай, тхеквондо, боїв без правил та інших видів єдиноборств. Владислав назавжди залишиться в серцях рідних, близьких та друзів як світла та героїчна людина, відважний Воїн і Захисник України. Вічна слава Героям! Похований на Міському кладовищі міста Києва. Нагороджений: орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). 28.06.2002 27.08.2023 2002-06-28 2023-08-27 {"дата народження": "28.06.2002", "дата смерті": "27.08.2023", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "село Андріївка Донецької області", "позивний": "«ГАТС»", "звання": "Солдат", "посада": "Стрілець-санітар 3-ї штурмової роти", "підрозділ": "3-я окрема штурмова бригада Збройних сил України"} /app/storage/hkgu/pages/а/агеєв-владислав-андрійович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
акимов-петро-вікторович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%ba%d0%b8%d0%bc%d0%be%d0%b2-%d0%bf%d0%b5%d1%82%d1%80%d0%be-%d0%b2%d1%96%d0%ba%d1%82%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Акимов Петро Вікторович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/07/Акимов-Петро-Вікторович-монітор.jpg Аким Капітан Командир Стрілецького Взводу Стрілецької Роти Бригада 111, Батальйон 119 Російська Федерація, місто Радянська Гавань Луганська область, Сєверодонецький район, село Червона Діброва   Петро Вікторові Акимов народився в сім’ї військових , батько був також офіцером. Після закінчення служби на дальньому сході, батько перевозить родину і маленького Петра ( йому було 6 років) на Батьківщину місто Київ. В перший клас Петро Вікторович пішов 120 школу і там навчався . Паралельно займався в музичній школі на грі на баяні ( але дорослим гарно володів музичними інструментами такими , як піаніно і гітара ). Також займався спортом в секції по легкій атлетиці в дисципліні метання молота .В нього були гарні дані і він займав призові місця , має Дипломи та Нагороди. Після закінчення школи  у 1989 році , Петро Вікторович вирішує стати офіцером і вступає до суворовського училища міста Черкеська Карачаєво-Черкеської республіки. Після закінчення суворовського училища, поступив до Київського інституту Військово-Повітряних Сил України, факультет тилу за програмою авіація та космонавтика. Після закінчення 1999році інституту здобув кваліфікацію інженера-механіка , офіцера військового управління тактичного рівня . Після закінчення інституту був направлений для проходження військової служби місто Умань на військовий аеродром. Проходив службу в Дніпровському районному воєнному комісаріаті, міста Києва. На підставі Указу Президента України від14.01.2015 року був направлений для підвищення кваліфікації в Національну академію сухопутних військ Імені гетьмана Петра Сагайдачного, м. Львова. З березня 2015 року по травень 2016 року брав участь в антитерористичних операції, забезпеченні її проведення, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичних операції в Донецькій області. На початку лютого 2022року  підписав контракт на п’ять років про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу, був зарахований до військової частини в відділ логістики . З травня по червень 2022року разом з побратимами брав участь в забезпеченні заходів по захисту незалежності,  суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення бой… 21.09.1974 30.12.2022 1974-09-21 2022-12-30 {"дата народження": "21.09.1974", "дата смерті": "30.12.2022", "місце народження": "Російська Федерація, місто Радянська Гавань", "місце загибелі": "Луганська область, Сєверодонецький район, село Червона Діброва", "позивний": "\"Аким\"", "звання": "Капітан", "посада": "Командир Стрілецького Взводу Стрілецької Роти", "підрозділ": "Бригада 111, Батальйон 119"} /app/storage/hkgu/pages/а/акимов-петро-вікторович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
акопян-карен-олександрович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%ba%d0%be%d0%bf%d1%8f%d0%bd-%d0%ba%d0%b0%d1%80%d0%b5%d0%bd-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Акопян Карен Олександрович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2026/03/unnamed.jpg   Молодший сержант командир евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення танкового батальйону військової частини А4053 115-а окрема механізована бригада Збройних сил України місто Київ село Макіївка Луганської області Орден За мужність ІІІст Народився та виріс в місті Києві 3 листопада 1990 року. Це людина, яка не приймала полутонів, не чекала слушного моменту, а вривалася в життя тут і зараз, живучи на повну. Він був чоловіком-ураганом, чия енергія збивала з ніг, а жага до життя не знала меж. Його девізом було «Живи швидко», і він летів на максимальній швидкості, прагнучи взяти все й одразу. Гуркіт двигунів та автомобілі — його стихія, пристрасть, драйв, частина душі. Друзі йшли за ним, бо його шалений ритм поєднував чесне слово, залізну волю, щиру доброту і благородство. Військовий гарт Карен отримав під час служби в 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Школа десанту виховала незламність і волю. Коли прийшов час захищати країну, він заключив контракт вже у перші дні війни. Свій бойовий шлях проходив у лавах 115-ї окремої механізованої бригади, отримав звання «молодший сержант», був командиром евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення танкового батальйону військової частини А4053. За відвагу та героїзм Карен нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Він загинув у 33 роки в селі Макіївка Луганської області, зустрівши свій останній бій зі зброєю в руках — відважно, як і жив. Він згорів, як яскрава комета, залишивши світло, яке не згасне ніколи. Карен не просто дихав — він палав і обрав шлях честі до останнього подиху. Похований на Лісовому кладовищі міста Києва на Алеї Героїв. Нагороджений: орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 03.11.1990 01.07.2024 1990-11-03 2024-07-01 {"дата народження": "03.11.1990", "дата смерті": "01.07.2024", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "село Макіївка Луганської області", "звання": "Молодший сержант", "посада": "командир евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення танкового батальйону військової частини А4053", "підрозділ": "115-а окрема механізована бригада Збройних сил України"} /app/storage/hkgu/pages/а/акопян-карен-олександрович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
аксьонов-юрій-вікторович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%ba%d1%81%d1%8c%d0%be%d0%bd%d0%be%d0%b2-%d1%8e%d1%80%d1%96%d0%b9-%d0%b2%d1%96%d0%ba%d1%82%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Аксьонов Юрій Вікторович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/04/Аксьонов-Юрій-Вікторович-монітор.jpg Юзік Старший сержант Командир взводу 23 ОБСП ЗСУ село Кам’янка, Житомирської обл. с. Кліщіївка, Бахмутський р-н, Донецька обл.   Аксьонов Юрій Вікторович народився 10 березня 1971 року в селі Кам’янка Житомирської  області. Мав молодшу сестру. Закінчив середню школу, в подальшому навчався в Козятинському жд коледжі. Був призваний на службу в армію. Має дружину та 2х синів. Був відповідальним працівником, чуйною людиною та гарним товаришем. В 2014 році був призваний в АТО, захищав Маріуполь. Отримав учасника бойових дій. 24 лютого 2022 року пішов добровольцем в ТРО, в подальшому ЗСУ. Загинув під час виконання бойового завдання під Бахмутом 18 грудня 2022року. Юрій був завзятим, працьовитим та веселим. Завжди всім йшов на поміч. Для всіх близьких це велика втрата. Вічна пам’ять! Похований в м. Києві на Лісовому кладовищі. 10.03.1971 18.12.2022 1971-03-10 2022-12-18 {"дата народження": "10.03.1971", "дата смерті": "18.12.2022", "місце народження": "село Кам’янка, Житомирської обл.", "місце загибелі": "с. Кліщіївка, Бахмутський р-н, Донецька обл.", "позивний": "\"Юзік\"", "звання": "Старший сержант", "посада": "Командир взводу", "підрозділ": "23 ОБСП ЗСУ"} /app/storage/hkgu/pages/а/аксьонов-юрій-вікторович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
актемiров-руслан-сергійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%ba%d1%82%d0%b5%d0%bci%d1%80%d0%be%d0%b2-%d1%80%d1%83%d1%81%d0%bb%d0%b0%d0%bd-%d1%81%d0%b5%d1%80%d0%b3%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Актемiров Руслан Сергійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2025/08/3.png Маєстро Солдат Солдат 3-ій десантно штурмовий батальйон 79-ї окремої десантно штурмової бригади Збройних сил України місто Київ населений пункт Новомихайлівка Донецької області Орден За мужність ІІІст Руслан Актеміров (1992 – 2022) – музикант, поет і захисник України. Народився у Києві, навчався у школі № 316 та гімназії «Діалог» міста Києва, закінчив РДГУ за спеціальністю «культурологія», де дипломну роботу присвятив темі українського козацтва. Руслан був чесною та  талановитою людиною: писав вірші, створював музику та пісні, володів українською, англійською, німецькою та хорватською мовами. Автор пісень і віршів, учасник проєкту «Арія, перервана кулею», засновник гурту «Вирлиця». Працював у лаунж-дуеті з репертуаром з найкращих хітів останніх років “Sketch Band Kyiv”. З початком повномасштабної війни росії проти України у 2022 році допомагав ліквідовувати наслідки обстрілів, того ж року пройшов медичну комісію і добровільно вступив до лав Збройних сил України. З 8 червня 2022 року служив у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді. 4 вересня 2022 року отримав поранення, але після лікування повернувся на службу. Виконував  бойові завдання в місті Курахово та селі Новомихайлiвка Донецької області. 5 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання біля Новомихайлівки (Донецька область) група, яку очолював Руслан, потрапила у важкий бій та опинилася в оточенні. Довгий час вважалося, що воїнів взяли в полон, але пізніше стало відомо, що Руслан загинув того ж дня. Любив Україну понад усе ! Нагороджений: орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Указ Президента України від 26 липня 2024 р. № 488; медаллю “Честь. Слава. Держава”. Похований на Алеї слави Лісового кладовища в місті Києві. 24.08.1992 05.10.2022 1992-08-24 2022-10-05 {"дата народження": "24.08.1992", "дата смерті": "05.10.2022", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "населений пункт Новомихайлівка Донецької області", "позивний": "\"Маєстро\"", "звання": "Солдат", "посада": "Солдат", "підрозділ": "3-ій десантно штурмовий батальйон 79-ї окремої десантно штурмової бригади Збройних сил України"} /app/storage/hkgu/pages/а/актемiров-руслан-сергійович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
акчурін-антон-сергійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%ba%d1%87%d1%83%d1%80%d1%96%d0%bd-%d0%b0%d0%bd%d1%82%d0%be%d0%bd-%d1%81%d0%b5%d1%80%d0%b3%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Акчурін Антон Сергійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/05/1.jpg Мольберт Солдат Стрілець-санітар 67-ма окрема механізована бригада Збройних сил України місто Київ селище Діброва Луганської області   Антон народився у місті Києві. Закінчив Київський професійно-педагогічний коледж імені Антона Макаренка за фахом «Харчові технології». Працював у закладах харчування столиці. Любив готувати, займатися активними видами спорту, кататися на лонгборді та велосипеді. У вільний час цікавився теологічною літературою. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України Антон долучився до лав столичного добровольчого формування територіальної громади  та брав участь в обороні міста Києва. У грудні 2022 року приєднався до лав Збройних Сил України, виконував бойові завдання в складі 67-ій окремій механізованій бригаді. Захищав Батьківщину на Харківському, Донецькому, Луганському напрямках. Загинув 20.07.2023 року поблизу селища Діброва Луганської області, отримавши смертельні поранення внаслідок ворожого обстрілу, прикриваючи відступ групи. 17.05.1998 20.07.2023 1998-05-17 2023-07-20 {"дата народження": "17.05.1998", "дата смерті": "20.07.2023", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "селище Діброва Луганської області", "позивний": "“Мольберт”", "звання": "Солдат", "посада": "Стрілець-санітар", "підрозділ": "67-ма окрема механізована бригада Збройних сил України"} /app/storage/hkgu/pages/а/акчурін-антон-сергійович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
акіменко-артем-леонідович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%ba%d1%96%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%be-%d0%b0%d1%80%d1%82%d0%b5%d0%bc-%d0%bb%d0%b5%d0%be%d0%bd%d1%96%d0%b4%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Акіменко Артем Леонідович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/04/Акіменко-В2.jpg АКІМ Сержант Старший водій 401 ОСБ 1 зенітно-ракетного відділення місто Київ поблизу населеного пункту Бахмут Орден За мужність ІІІст Народився Артем в місті Києві. В 2000-му році закінчив середньо загальну школу №179 в міста Києва. В 2002-му році закінчив транспортно-економічний технікум за спеціальністю «Технічне обслуговування і ремонт автомобілів та  двигунів” здобув класифікацію техніка-механіка З травня 2002 року проходив строкову  військову службу у 95 бригаді повітряно-десантних військ в м.Житомир. С 2002  по 2023 рік працював монтажником вікон. Захоплювався комп’ютерними іграми.Хобі риболовля.Добрий,веселий,надійний. 23.02.2023 був мобілізований до складу військової частини А4802 на посаду старшого водія зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу. В травні 2023 року сержант Акіменко Артем Леонідович прибув на постійне місце дислокації у м. Костянтинівка Донецької області та  приступив до бойових розпоряджень командування «Північ».Брав участь в бойових діях на передовій в населеному пункті Бахмут та на околицях Часів Яра. Загинув Артем 22.10.2023  під час виконання бойового завдання в Донецької Області в районі м. Бахмут  під час  мінометного обстрілу отримавши смертельні осколкові ураження. Акіменко Артем Леонідович нагороджений за особисту відвагу, стійкість і самовіддані дії, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України: •орденом “За мужність” III ступеня (посмертно) Похований на Лісовому кладовище. 02.04.1984 22.10.2023 1984-04-02 2023-10-22 {"дата народження": "02.04.1984", "дата смерті": "22.10.2023", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "поблизу населеного пункту Бахмут", "позивний": "«АКІМ»", "звання": "Сержант", "посада": "Старший водій", "підрозділ": "401 ОСБ 1 зенітно-ракетного відділення"} /app/storage/hkgu/pages/а/акіменко-артем-леонідович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
алексапольський-святослав-миколайов https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d0%b0%d0%bf%d0%be%d0%bb%d1%8c%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d1%81%d0%b2%d1%8f%d1%82%d0%be%d1%81%d0%bb%d0%b0%d0%b2-%d0%bc%d0%b8%d0%ba%d0%be%d0%bb%d0%b0%d0%b9%d0%be%d0%b2/ Алексапольський Святослав Миколайович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/10/Алексапольський_3.jpg Свят Молодший лейтенант Командир розвідувального взводу Розвідувальний взвод 220 окремого батальйону 126 окремої бригади територіальної оборони м.Саки, АР Крим, Україна н.п.Новогригорівка (Миколаївська область) Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» Святослав народився 30 жовтня 1989 року у місті Саки АР Крим, Україна. ЗОШ №5 (український клас) смт.Новофедорівка. Сакського району навчався з 1997 р. по 1999 р.; ЗОШ №33 (український клас) м.Сімферополь – з 1999 р. по 2002 р.; 1999-2001 рр. навчався грі у шахи в Сімферопольському шаховому клубі . Після 6 класу пройшов відбір та вчився в Кримській республіканській гімназії інтернаті для обдарованих дітей, де предмети велись англійською мовою, с.Танкове Бахчісарайского району з 2002 р.по 2005 р. Згодом перевівся до юридичної гімназії м.Сімферополь з 2005 р. по 2006 р. ЗОШ №40 м.Сімферополь з 2006 р. по 2007р.-01.09.2007-20.06.2011 рр. ВП «Кримський факультет Київського національного університету культури і мистецтв», м. Сімферополь, Україна. Туризм. Бакалавр. Після 1 курсу влітку 2008 року вирушив працювати та практикуватись по програмі Work&Travel USA у штат Монтана.  18.02.2009-10.06.2009 р. курс «Англійська для гідів» міністерство освіти та науки Автономної Республіки Крим. 14.10.2009 р. призваний на строкову військову службу і направлений до військової частини 3027. 19.04.2010-08.05.2012 рр. військова служба за контрактом, розвідник роти розвідки спеціального призначення батальйону спеціального призначення, військової частини 3009 ВВ МВД України. 13.06.2011-01.07.2011 рр. під час служби у роті розвідки пройшов курс «Техніка професійного втручання» від французьської жандармерії le Centre National d’Entralnement des Force de Gendarmerie (CNEFG) de Saint-Astier. 01.09.2011-01.06.2012 рр. ВП «Кримський факультет Київського національного університету культури і мистецтв», м. Сімферополь, Україна. Туризмознавство. Спеціаліст. У 2012 році пройшов курс на базі школи вивчення іноземних мов та бюро перекладів «Лінгвіст»у м.Сімферополь, отримав сертифікат/посвідчення«гід-екскурсовод зі знанням англійської мови». 19.11.2012-26.04.2013 рр. Центр підготовки та атестації плавскладу Севастопольського національного технічного університету, матрос 2 класу. Свідоцтво кваліфікованого матроса №00192/2013/10. Посвідчення особи мор… 30.10.1989 29.08.2022 1989-10-30 2022-08-29 {"дата народження": "30.10.1989", "дата смерті": "29.08.2022", "місце народження": "м.Саки, АР Крим, Україна", "місце загибелі": "н.п.Новогригорівка (Миколаївська область)", "позивний": "\"Свят\"", "звання": "Молодший лейтенант", "посада": "Командир розвідувального взводу", "підрозділ": "Розвідувальний взвод 220 окремого батальйону 126 окремої бригади територіальної оборони"} /app/storage/hkgu/pages/а/алексапольський-святослав-миколайов.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
алтуфєв-андрій-борисович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%bb%d1%82%d1%83%d1%84%d1%94%d0%b2-%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d1%96%d0%b9-%d0%b1%d0%be%d1%80%d0%b8%d1%81%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Алтуф’єв Андрій Борисович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/07/Алтуфєв-Андрій-Борисович-монітор.jpg Уран Солдат Стрілець-помічник гранатометника 3 стрілецьке відділення 1 стрілецький взвод 3 стрілецька рота 5 окремий стрілецький батальйон Полтавська область, Великобагачанський район, смт. Гоголеве Луганська область, с. Тошківка   Народився на Полтавщині. Закінчив Дніпродзержинський технікум фізичної культури. З 1992 по 1994 рр. проходив службу в Національній гвардії України. В 1999 р. закінчив Харківський державний інститут фізичної культури, спеціальність – викладач фізичного виховання, тренер з футболу. Останні роки проживав у Київській області, Бучанського району, селище Немішаєве та працював водієм в місті Київ. Загинув в районі н.п. Тошківка Луганської області, отримав поранення під час артилерійського обстрілу. Місце поховання Полтавська область,  Великобагачанський район, смт. Гоголеве. 11.02.1974 10.05.2022 1974-02-11 2022-05-10 {"дата народження": "11.02.1974", "дата смерті": "10.05.2022", "місце народження": "Полтавська область, Великобагачанський район, смт. Гоголеве", "місце загибелі": "Луганська область, с. Тошківка", "позивний": "\"Уран\"", "звання": "Солдат", "посада": "Стрілець-помічник гранатометника", "підрозділ": "3 стрілецьке відділення 1 стрілецький взвод 3 стрілецька рота 5 окремий стрілецький батальйон"} /app/storage/hkgu/pages/а/алтуфєв-андрій-борисович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
алхаслі-алі-наіб-огли https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%bb%d1%85%d0%b0%d1%81%d0%bb%d1%96-%d0%b0%d0%bb%d1%96-%d0%bd%d0%b0%d1%96%d0%b1-%d0%be%d0%b3%d0%bb%d0%b8/ Алхаслі Алі Наіб огли https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2026/03/зображення_viber_2026-03-06_12-03-22-221.jpg Алі Старший солдат дат, старший оператор 2-го відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. 54-та окрема механізована бригада місто Баку столиця Азербайджанської Республіки село Новомихайлівка   Алхаслі Алі Наіб огли народився 22 січня 1992 року в місті Баку. Його дитинство було непростим. Він виріс у бідній родині разом із мамою та молодшим братом. Життєві обставини змусили рано подорослішати: через нестачу коштів він зміг закінчити лише п’ять класів школи. Уже з малих років працював разом із мамою, допомагаючи родині та розділяючи з нею всі труднощі життя. Попри складне дитинство, він зростав сильним духом і цілеспрямованим. У восьмирічному віці почав займатися боротьбою. Спорт став для нього не лише захопленням, а й школою характеру, що виховала витривалість, дисципліну та силу волі. Завдяки наполегливій праці над собою він досяг значних успіхів і здобув чорний пояс І дан з карате. Після досягнення повноліття він пройшов строкову службу в Збройних силах Азербайджану. Служба стала ще одним важливим етапом у його житті, який зміцнив його характер і загартував готовність відповідати за свої вчинки та захищати інших. У 2017 році він приїхав до України. Спочатку оселився в Києві, а через шість місяців переїхав до Харкова. Саме тут продовжив займатися бойовими мистецтвами, залишаючись вірним своїй справі та життєвим принципам. У 2017 році він прийняв важливе рішення — добровільно вступити до лав Збройних сил України. Армійську підготовку він пройшов з відзнакою. Був приписаний до Бахмутського військового комісаріату. Під час служби проявив себе як мужній, відповідальний і відданий своїй справі воїн. Він брав активну участь у військових операціях та стояв на захисті територіальної цілісності України. 26 листопада 2021 року його життя трагічно обірвалося — він загинув від кулі снайпера. Йому не було присвоєно звання Героя України. Проте для тих, хто знав його, для побратимів і всіх, хто пам’ятає його шлях і подвиг, він назавжди залишиться справжнім героєм. Адже він віддав найцінніше — своє життя — за мир і свободу України. Світла пам’ять про нього житиме в серцях людей. Його мужність, сила духу та відданість назавжди залишаться прикладом честі, гідності й справжнього героїзму. Похований Герой в місті Харків 1… 22.01.1992 26.11.2021 1992-01-22 2021-11-26 {"дата народження": "22.01.1992", "дата смерті": "26.11.2021", "місце народження": "місто Баку столиця Азербайджанської Республіки", "місце загибелі": "село Новомихайлівка", "позивний": "\"Алі\"", "звання": "Старший солдат", "посада": "дат, старший оператор 2-го відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.", "підрозділ": "54-та окрема механізована бригада"} /app/storage/hkgu/pages/а/алхаслі-алі-наіб-огли.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
алєксєєв-євген-дмитрович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%bb%d1%94%d0%ba%d1%81%d1%94%d1%94%d0%b2-%d1%94%d0%b2%d0%b3%d0%b5%d0%bd-%d0%b4%d0%bc%d0%b8%d1%82%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Алєксєєв Євген Дмитрович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2025/09/1000022445.jpg Оболонь Старший солдат Старший навідник Мінометний взвод, мінометної батареї військової частни А7300 Місто Київ село Сокіл Донецька область   Народився Алєксєєв Євген Дмитрович 18.01.1978 року в місті Київ.Навчався  в Ліцеї № 293 з поглибленим вивченням природничих наук.Після закінчення навчання в ліцеї вступив до Київського фахового коледжу електронних приладів та згодом до Харківської державної  академії міського господарства. У мирному житті Євген заснував власну справу у сфері легкої промисловості.Вмів працювати та створювати навколо себе атмосферу довіри й взаємоповаги. Улюбленими захопленнями були рибальство, колекціонування монет та марок.Цікавився історією, мав широкий кругозір.Завдяки щирості й товариському характеру мав багато друзів, які цінували його за відвертість, доброзичливість і здатність підтримати у будь-якій ситуації. З початком повномасштабного вторгнення Євген Дмитрович не залишився осторонь та добровільно 24 лютого 2022 року вступив на службу до лав Збройних Сил України до  134-го окремого батальйону територіальної оборони до мінометної батареї на посаду старший навідник.У липні 2025 році 134 бТрО реформовано в один з лінійних батальйонів 114 окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України.Брав активну участь у боях за Костянтинівку Краматорського району, Бахмут та Сокіл Покровського району.Саме під час виконання бойового завдання поблизу села Сокіл він загинув від ворожого обстрілу, віддавши своє життя за свободу і незалежність України. За проявлену мужність та героїзм при відстоюванні територіальної цілісності України у складі сил оборони нагороджений : •Відзнакою «Комбатанський хрест», наказ головнокомандувача Збройних Сил України. ГК ЗСУ від 23.07.2025 року номер 559. •Медаллю «Незламним Героям російсько-української війни» видана – всеукраїнським об’єднанням «Країна» номер 17245; наказ номер 407 від 28 вересня 2023 року. Похований Алєксєєв Євген Дмитрович в місті Київ на Лісовому кладовищі. Героям Слава! 18.01.1978 06.05.2024 1978-01-18 2024-05-06 {"дата народження": "18.01.1978", "дата смерті": "06.05.2024", "місце народження": "Місто Київ", "місце загибелі": "село Сокіл Донецька область", "позивний": "«Оболонь»", "звання": "Старший солдат", "посада": "Старший навідник", "підрозділ": "Мінометний взвод, мінометної батареї військової частни А7300"} /app/storage/hkgu/pages/а/алєксєєв-євген-дмитрович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
алєксєєвець-андрія-вікторовича https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%bb%d1%94%d0%ba%d1%81%d1%94%d1%94%d0%b2%d0%b5%d1%86%d1%8c-%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d1%96%d1%8f-%d0%b2%d1%96%d0%ba%d1%82%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87%d0%b0/ Алєксєєвець Андрія Вікторовича https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/02/IMG-2d55f63622702ca43c011132918dbe79-V-1.jpg   Старший сержант Танкист 17 танкової бригади 2-го стрілецького батальону 2-ої стрілецької роти Збройних Сил України. місто Марганець Дніпропетровської області місто Бахмут Донецької області   Алєксєвець Андрій Вікторович народився 12 січня 1979року в місті Марганець, Дніпропетровської області. У 1997 році закінчив Марганецький гірничний технікум ; в 2013 році закінчив вищу  освіту спеціалістом Харківський Національний Автомобільно-Дорожній Університет; а в 2019 році закінчив другу вищу  освіту  магістром з Відзнакою у Національній  Металургійній Академії у місті Нікополь. Трудову діяльність розпочав: в 2000 році у Нікопольській Державній службі – охоронцем ; у літку 2007 року почав працювати на АТ «Нікопольський Завод Феросплавів» – охоронцем , а вже в 2008 році , впродовж року , проявивши свої здібності та знання був підвищений  на заводі до служби економічної безпеки. Завдяки своїй цілеспрямованості , працездатності та відповідальності в 2018 році призначений на посаду економіста з постачання заводу. В 2004 році Андрій зустрів своє кохання , тоді і з’явилась його дружна сім’я , згодом в якій народилися його дві люблячи доньки. У Андрія було дуже багато друзів та знайомих , які його поважали за його доброту , вірність і прямолінійність. Андрій дуже любив свою країну , сім’ю , рідних , друзів , тому в квітні 2014 року добровільно пішов до лав ЗСУ боронити країну від російських загарбників. Проходив службу у 93 бригаді – командиром танку в Донецькій області , в декількох містах : Авдіївка , Піски і також в Донецькому аеропорті. Серед бойових побратимів був відомий за позивним «Танкіст». У 2016 році нагороджений відзнакою Президента України за участь в антитерористичній операції трьома медалями, та медаллю «За оборону рідної держави», згодом був нагороджений нагрудним знаком « Ветеран війни». Зарахований до оперативного резерву першої черги , брав участь у щорічних навчальних зборах за програмою підготовки резервістів та військово зобов’язаних. Кожну неділю збирались з хлопцями та покращували свої стрілецькі здібності , також їздили на обласні змагання зі стрільби. З самого початку повномасштабного російського вторгнення в Україну 24.02.2022 року Андрій , розуміючи велику загрозу та усвідомлюючи власну … 12.01.1979 25.12.2022 1979-01-12 2022-12-25 {"дата народження": "12.01.1979", "дата смерті": "25.12.2022", "місце народження": "місто Марганець Дніпропетровської області", "місце загибелі": "місто Бахмут Донецької області", "звання": "Старший сержант", "посада": "Танкист", "підрозділ": "17 танкової бригади 2-го стрілецького батальону 2-ої стрілецької роти Збройних Сил України."} /app/storage/hkgu/pages/а/алєксєєвець-андрія-вікторовича.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00 Алєксєєвець Андрій Вікторович
алієв-йолчу-афи-огли https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%bb%d1%96%d1%94%d0%b2-%d0%b9%d0%be%d0%bb%d1%87%d1%83-%d0%b0%d1%84%d0%b8-%d0%be%d0%b3%d0%bb%d0%b8/ Алієв Йолчу Афи-Огли https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2020/03/Алієв.png Аварець Солдат Стрілець-помічник гранотометника 24-й батальйон територіальної оборони "Айдар" Селище Дашбурун, Республика Азербайджан біле села Георгіївка, Луганська обл. Орден За мужність ІІІст Йолчу Афи-Огли або Руслан – за національністю азербайджанець, народився у селищі Дашбурун, Республіка Азербайджан. Закінчивши Бакинський інститут фізичної культури, працював у школі вчителем фізичної культури. У 1987 році приїхав до Києва для продовження навчання, здобув другу вищу освіту у Київському економічному університеті. Одружився, виростив сина, завжди любив і цінував родину. Активний учасник Революції Гідності. Патріот України у липні 2014 року пішов добровольцем у зону АТО у складі батальйону «Айдар». Хоробра, чесна та відважна людина, як згадують його побратими. Місце поховання: Жулянське кладовище м. Києва. Додатково: Указом Президента України від 28 червня 2015 року № 365/2015 за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 05.11.1964 27.07.2014 1964-11-05 2014-07-27 {"дата народження": "05.11.1964", "дата смерті": "27.07.2014", "місце народження": "Селище Дашбурун, Республика Азербайджан", "місце загибелі": "біле села Георгіївка, Луганська обл.", "позивний": "\"Аварець\"", "звання": "Солдат", "посада": "Стрілець-помічник гранотометника", "підрозділ": "24-й батальйон територіальної оборони \"Айдар\""} /app/storage/hkgu/pages/а/алієв-йолчу-афи-огли.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
андрейцев-сергій-євгенович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d0%b5%d0%b9%d1%86%d0%b5%d0%b2-%d1%81%d0%b5%d1%80%d0%b3%d1%96%d0%b9-%d1%94%d0%b2%d0%b3%d0%b5%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Андрейцев Сергій Євгенович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/03/Андрейцев-Сергій-Євгенович-монітор.jpg Турист Старший солдат Стрілець 30-та окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького м.Київ Бахмут Орден За мужність ІІІст Сергій народився в Києві. Закінчив Київський торгівельно-економічний університет, здобув економічну освіту. З 2015 по 2016 рік був учасником АТО (в Луганській області). Був власником охоронної компанії. 24 лютого пішов захищати нашу Батьківщину. Загинув внаслідок артилерійського удару. Похований на Лісовому кладовищі. Любив Україну понад усе. Був гарним сином та люблячим чоловіком. Додатково: Нагороджений Орденом “За мужність” ІІІ ступеня. 09.10.1981 27.09.2022 1981-10-09 2022-09-27 {"дата народження": "09.10.1981", "дата смерті": "27.09.2022", "місце народження": "м.Київ", "місце загибелі": "Бахмут", "позивний": "\"Турист\"", "звання": "Старший солдат", "посада": "Стрілець", "підрозділ": "30-та окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького"} /app/storage/hkgu/pages/а/андрейцев-сергій-євгенович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
андреєв-іван-вікторович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d0%b5%d1%94%d0%b2-%d1%96%d0%b2%d0%b0%d0%bd-%d0%b2%d1%96%d0%ba%d1%82%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Андреєв Іван Вікторович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2025/01/3.png Граніт Старший солдат Водій-радіотелефоніст стрілецького взводу стрілецької роти 25-й окремий стрілецький батальйон 54-ї бригади місто Київ село Веселе Бахмутського району Донецької області Орден За мужність ІІІст Народився ти виріс в місті Києві. Закінчив КНЕУ за спеціальністю «управління матеріальними ресурсами та організацією оптової торгівлі засобами виробництва». Працював директором ріелторської компанії. Був членом асоціації фахівців з нерухомості (ріелторів) України. Захоплювався спортом, подорожами, прогулянками з родиною, збиранням грибів. Дуже любив парк Партизанської слави. Основними рисами характеру були чесність, відвертість та прагнення у відстоюванні справедливості, чутливість та доброта до оточуючих, відповідальність, ввічливість, мужність, справедливість, ерудованість, щедрість, порядність. З перших днів повномасштабної війни добровільно став на захист Батьківщини в складі 25-го окремого стрілецького батальйону Збройних сил України, на посаді водія-радіотелефоніста стрілецького взводу. Виконував бойові завдання на Бахмутському напрямку і неодноразово приймав участь у важких боях. Загинув 28.02.2024 року в селі Веселе Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання, рятуючи побратима. Похований на Міському кладовищі міста Києва. Нагороджений: орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно). Указом Президента України від 16.07.2024 року, №465. 13.04.1969 28.02.2024 1969-04-13 2024-02-28 {"дата народження": "13.04.1969", "дата смерті": "28.02.2024", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "село Веселе Бахмутського району Донецької області", "позивний": "«Граніт»", "звання": "Старший солдат", "посада": "Водій-радіотелефоніст стрілецького взводу стрілецької роти", "підрозділ": "25-й окремий стрілецький батальйон 54-ї бригади"} /app/storage/hkgu/pages/а/андреєв-іван-вікторович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
андросенко-олег-володимирович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d0%be%d1%81%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%be-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%b3-%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Андросенко Олег Володимирович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2025/07/зображення_viber_2025-07-23_23-05-11-279.jpg FENRIR Молодший сержант Головний сержант- командир гармати Артилерійський взвод артилерійської батареї 6 полку ССО( Рейнджери) в/ч А5018 Збройних Сил України місто Київ село Мала Локня Курської області Орден За мужність ІІІст Народився 25 травня 1991 року в місті Київ. Дитинство проходило не лише у великому місті, а й у теплій атмосфері літніх канікул у бабусі та дідуся в місті Ржищів  Київської області — місті, де зростала любов до простих речей, родини й української землі. Навчався у середній школі №163 міста Києва, потім здобув фах касира-контролера у ВПТУ №33. У 2013 році завершив навчання в Державному інституті підготовки кадрів за спеціальністю «Фінанси та кредит». Олег побудував блискучу кар’єру у банківській сфері. Розпочавши як касир в Ощадбанку, завдяки наполегливості, самостійній роботі над знаннями та чесності, виріс до керівної посади — начальника відділу координації мережі відділень в Управлінні клієнтського обслуговування Банку «Український Капітал». Принциповість була головною рисою Олега: він звільнився з Райффайзен Банк Аваль через їхню відмову піти з ринку РФ — для нього це було питанням честі. Був людиною великого серця. Допомагав усім, хто звертався, ділився досвідом, підтримував колег і друзів з усіх куточків України. Найбільшим щастям для нього були прогулянки з маленьким сином. Разом вони світилися радістю, приносили мамі квіти — маленький, але такий великий у прояві любові жест. 12 червня 2024 року Олег був мобілізований до лав Збройних Сил України. Його слова на прощання були простими, але сповненими сили: «Мамо, пишайся! Я не кинувся в Тису, не заліз в крисячу нірку. Я йду!». Навчання проходив в Академії Сухопутних військ. З кількох претендентів у Сили спеціальних операцій відібрали лише його. Це була гордість — служити в легендарному підрозділі «Рейнджери», де девіз — «Честь». Служив на Курському напрямку, де в складі артилерійського підрозділу успішно вражав ворога. 6 січня 2025 року, під час інтенсивного артилерійського обстрілу позицій, загинув від осколкового поранення. Його розрахунок знищував ворога з високою точністю, залишаючи після себе незламну пам’ять про професійність, відвагу та незламний дух. Похований на Берковецькому кладовищі в місті Київ. Олег був втіленням принциповості, честі та доброти.… 25.05.1991 06.01.2025 1991-05-25 2025-01-06 {"дата народження": "25.05.1991", "дата смерті": "06.01.2025", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "село Мала Локня Курської області", "позивний": "FENRIR", "звання": "Молодший сержант", "посада": "Головний сержант- командир гармати", "підрозділ": "Артилерійський взвод артилерійської батареї 6 полку ССО( Рейнджери) в/ч А5018 Збройних Сил України"} /app/storage/hkgu/pages/а/андросенко-олег-володимирович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
андрощук-дмитро-анатолійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d0%be%d1%89%d1%83%d0%ba-%d0%b4%d0%bc%d0%b8%d1%82%d1%80%d0%be-%d0%b0%d0%bd%d0%b0%d1%82%d0%be%d0%bb%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Андрощук Дмитро Анатолійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2026/05/92.png Повар Солдат Старший механік-водій 2-го зенітно ракетного взводу 2-ї зенітно ракетної батареї зенітно ракетно-артилерійського дивізіону 3-ї окрема штурмової бригади ССО „Азов“ місто Київ село Новий Мир Харківської області   Народився 13 липня 1988 року в місті Києві. Навчався у школі №74 міста Києва. Після її закінчення вступив до Вищого комерційного училища Київського національного торговельно-економічного університету. Згодом пройшов строкову військову службу у військовій частині А4623 в місті Кам’янка-Бузька на Львівщині. У мирному житті був людиною праці та відповідальності. Багато років працював водієм громадського транспорту — керував автобусами та маршрутними таксі, щоденно піклуючись про безпеку й комфорт пасажирів. Його знали як щиру, надійну та доброзичливу людину, яка ніколи не залишалася осторонь чужих проблем. 8 січня 2024 року, після проходження базової військової підготовки, став до лав захисників України та приєднався до 3-ї окремої штурмової бригади. Службу розпочав у піхоті, де, виконуючи бойові завдання на найскладніших ділянках фронту, отримав поранення. За проявлену мужність і незламність був нагороджений відзнакою «За поранення» та «Золотим хрестом». Після лікування й відновлення продовжив службу на посаді старшого механіка-водія, залишаючись відданим побратимам і військовому обов’язку до останнього дня. 27 травня 2025 року загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новий Мир Ізюмського району Харківської області. Життя воїна обірвалося внаслідок наїзду на мінування, встановлене російськими окупаційними військами. Він віддав своє життя за Україну, за її свободу та майбутнє. Світла пам’ять Герою. Нагороджений: медаллю «За поранення»; відзнака Головнокомандувача Збройних сил України «Золотим хрестом». 13.07.1988 27.05.2025 1988-07-13 2025-05-27 {"дата народження": "13.07.1988", "дата смерті": "27.05.2025", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "село Новий Мир Харківської області", "позивний": "\"Повар\"", "звання": "Солдат", "посада": "Старший механік-водій 2-го зенітно ракетного взводу 2-ї зенітно ракетної батареї зенітно ракетно-артилерійського дивізіону", "підрозділ": "3-ї окрема штурмової бригади ССО „Азов“"} /app/storage/hkgu/pages/а/андрощук-дмитро-анатолійович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
андрусенко-денис-володимирович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d1%83%d1%81%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%be-%d0%b4%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d1%81-%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Андрусенко Денис Володимирович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/06/Андрусенко-Денис-Володимирович-монітор.jpg Чаба Старший солдат Гранатометник 72-а ОМБр м. Київ Донецька область, с. Павлівка, Волноваськиц район Орден За мужність ІІІст Навчався у школі № 190 (м. Київ). Займався танцями, футболом, рукопашним боєм. Після закінчення школи був призваний до лав ЗСУ. Проходив службу 95 окремій десантно-штурмовій бригаді (2007–2008). Навчався в Київському інституті водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного 22.08.2014 з початком російсько-української війни був мобілізований і продовжив службу у 95 ОДШБр, — у новоствореному 90-му аеромобільному батальйоні імені Івана Зубкова. Наприкінці 2014 — на початку січня 2015 брав участь в боях за Донецький аеропорт. Впродовж терміну своєї служби 2014-2015 рр. утримували з побратимами с. Водяне, Опитне, Піски, Костянтинівка. Після короткого відпочинку повернувся знову в армію у 354 навчальний механізований полк. Пройшов навчання спільні з іноземними партнерами на Яворівському полігоні де отримав відзнаки. Після того з 2019 року підписав контракт з 72  ОМБр у складі якої і став на захист України, а саме з перших днів війни пройшов майже всю Україну. Обороняв Київ, потім Чернігівщина, Сумська область, Харківська область (Козача Лопань). З початком повномасштабного наступу Російської Федерації на Україну брав участь в боях з Київщину (березень 2022) у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Продовжив бої на Донеччині. Загинув 22.08.2022 в тяжких боях поряд із н.п. Павлівка, Волноваського району, Донецької області. Додатково: Нагороджений: Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (31.07.2015); Орденом «За мужність» ІІ ступеня (25.10.2022, посмертно). 10.01.1989 22.08.2022 1989-01-10 2022-08-22 {"дата народження": "10.01.1989", "дата смерті": "22.08.2022", "місце народження": "м. Київ", "місце загибелі": "Донецька область, с. Павлівка, Волноваськиц район", "позивний": "\"Чаба\"", "звання": "Старший солдат", "посада": "Гранатометник", "підрозділ": "72-а ОМБр"} /app/storage/hkgu/pages/а/андрусенко-денис-володимирович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
андрійчук-роман-вячеславович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d1%96%d0%b9%d1%87%d1%83%d0%ba-%d1%80%d0%be%d0%bc%d0%b0%d0%bd-%d0%b2%d1%8f%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%bb%d0%b0%d0%b2%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Андрійчук Роман Вячеславович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/06/Андрійчук-Роман-Вячеславович_4.jpg ЛЮМУС Старший солдат Старший механік-водій 3-го відділення 1-го взводу спеціального призначення 1-ї роти спеціального призначення (на бронетранспортерах) 3-го батальйону спеціального призначення 12 БрСпП «Азов» військової частини 3057 Національна Гвардія України місто Київ населений пункт Діброва, Сєвєродонецького району Луганської області Орден За мужність ІІІст Народився та виріс Роман у місті Києві. Закінчив Спеціалізовану школу № 246 з поглибленим вивченням англійської мови – з золотою медаллю. Після закінчення школи вступив на бюджетну форму навчання до Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського На спеціальність – 122 Комп’ютерні науки. На першому курсі інституту навесні 2023 року, а саме 17 травня долучився добровольцем до полку Азов Національної Гвардії України, військову підготовку проходив в Київській області  Бориспільського району. В період з 13.08.2023 по 12.11.2023 безпосередньо брав участь у бойових діях в районі Серебрянського лісництва Луганської області. Перебуваючи у зонах активних бойових дій, ніколи не скаржився, що йому важко чи щось потрібно, незважаючи на свій ще такий юний вік. Загинув Роман 12 листопада 2023 року від мінометного обстрілу, під час виконання бойового завдання на території Серебрянського лісництва у районі населеного пункту Діброва, Сєвєродонецького району Луганської області. Похований Роман у Київський області Обухівського району село Кодаки. Дуже любив грати у футбол, займався у футбольному клубі «Десна» з 2012 по 2019 роки, також займався в секції з боксу. Був дуже добрим, співчутливим, справедливим та стриманим, розсудливим, завжди всім і в усьому допомагав, сумлінно ставився до кожної справи. Завжди йшов до своїх поставлених цілей, мав багато планів на майбутнє, дуже любив життя! Справжній патріот нашої держави! Найкращий Син у світі!!! Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. 02.02.2005 12.11.2023 2005-02-02 2023-11-12 {"дата народження": "02.02.2005", "дата смерті": "12.11.2023", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "населений пункт Діброва, Сєвєродонецького району Луганської області", "позивний": "ЛЮМУС", "звання": "Старший солдат", "посада": "Старший механік-водій 3-го відділення 1-го взводу спеціального призначення 1-ї роти спеціального призначення (на бронетранспортерах) 3-го батальйону спеціального призначення", "підрозділ": "12 БрСпП «Азов» військової частини 3057 Національна Гвардія України"} /app/storage/hkgu/pages/а/андрійчук-роман-вячеславович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
андріяш-володимир-олександрович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d1%96%d1%8f%d1%88-%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Андріяш Володимир Олександрович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/04/Андріяш-Володимир-Олександрович-В3.jpg Таксист Солдат Старший водій Третій взвод розвідки спеціального призначення місто Київ місто Лисичанськ, Луганська область Орден За мужність ІІІст Володимир Олександрович народився  в місті Києві. По закінченню 8 класів  школи номер 214 міста Києва пішов працювати токарем револьверником на заводі “МЕДАПАРАТУРА”. С 1985 по 1987 роки проходив строкову службу за професію водій. 8 вересня 1989 року одружився , через деякій час в нього народилася донька. Все своє життя працював водієм. З 25 Лютого 2022 року Володимир прибув до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження військової служби за призовом та був призначений старшим водієм третього взводу розвідки спеціального призначення національної гвардії України. Захищав місто Київ та Київську область, а після східні рубежі держави. Від часу мобілізації і до загибелі чесно та мужньо ніс службу у складі ВЧ 3027 Національної Гвардії України. 23 червня 2023 року,  поблизу міста Лисичанська Луганської області старший водій третього взводу розвідки спеціального призначення , виконуючи службове-бойове завдання по евакуації поранених. Сам отримав поранення не сумісне з життям , та помер 25 червня 2022 року. Поховали воїна 30 червня 2022 року у селі Рудьківка Бобровицького району, Чернігівської область. Володимир весь вільний час присвячував родині , був люблячим чоловіком та батьком.  із перших днів повномасштабного вторгнення став добровольцем на захисті країни зі словами  ХТО, ЯК ЩО НЕ Я.. Нагороджений: Орденом “За мужність” ІІІ ступеня; 16.03.1967 25.06.2022 1967-03-16 2022-06-25 {"дата народження": "16.03.1967", "дата смерті": "25.06.2022", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "місто Лисичанськ, Луганська область", "позивний": "\"Таксист\"", "звання": "Солдат", "посада": "Старший водій", "підрозділ": "Третій взвод розвідки спеціального призначення"} /app/storage/hkgu/pages/а/андріяш-володимир-олександрович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
андрієнко-михайло-володимирович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d1%96%d1%94%d0%bd%d0%ba%d0%be-%d0%bc%d0%b8%d1%85%d0%b0%d0%b9%d0%bb%d0%be-%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Андрієнко Михайло Володимирович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/03/Андрієнко_1.jpg   Солдат Старший стрілець 207 батальйон, 11 рота , Сил територіальної оборони Збройних Сил України місто Бахмут, Донецька область Київська область, Вишгородський район   Народився і жив в місті Бахмут Донецької області, там же отримав середню і вищу освіту. З 2015 року  жив і працював в місті Київ. 25 лютого 2022 року на початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України одразу став до лав Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Загинув Михайло внаслідок отриманих поранень під час  виконання бойового завдання в Київській області у Вишгородському району. Похований  Михайло  на Алеї почесних поховань на території Державного історико-меморіального Лук’янівського заповідника. 16.12.1988 16.06.2022 1988-12-16 2022-06-16 {"дата народження": "16.12.1988", "дата смерті": "16.06.2022", "місце народження": "місто Бахмут, Донецька область", "місце загибелі": "Київська область, Вишгородський район", "звання": "Солдат", "посада": "Старший стрілець", "підрозділ": "207 батальйон, 11 рота , Сил територіальної оборони Збройних Сил України"} /app/storage/hkgu/pages/а/андрієнко-михайло-володимирович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
андрієнко-олександр-андрійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d1%96%d1%94%d0%bd%d0%ba%d0%be-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80-%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Андрієнко Олександр Андрійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2026/03/11-1.png Алабай Солдат Снайпер 3-тя штурмова бригада Збройних сил України село Стеганка Київської області село Новомихайлівка Донецької області   Він народився в селі Стеганка на Київщині. Закінчив середню загальноосвітню школу №252 у Києві. У мирному житті працював водієм, в охороні, на «Новій пошті». Любив полювання та риболовлю, цінував прості радощі життя. Був веселим, добродушним, завжди ставав на захист інших. У 2015 році він зробив свій вибір — добровільно став до лав Збройних Сил України. Відтоді його життя нерозривно пов’язалося із захистом рідної землі. Разом із побратимами 82-ї десантної бригади брав участь в антитерористичній операції на сході України, у районі Водяного неподалік Донецького аеропорту. У 2016 році пройшов підготовку у військовій частині А1414, де здобув фах снайпера. 14 квітня 2016 року отримав посвідчення учасника бойових дій та позивний «Алабай» — сильний, витривалий і відданий. Саме таким він і був у житті. З кінця 2016 року як снайпер боронив Україну під Сєвєродонецьком у складі військової частини А2724. У 2018–2020 роках продовжував службу в 72-й бригаді, захищаючи Донеччину. У 2021 році отримав поранення та проходив лікування. Але навіть після цього не зміг залишитися осторонь. У 2024 році, після чотирьох безрезультатних спроб пройти військово-лікарську комісію, він знову повернувся до строю. Добровільно. Свідомо. За покликом серця. У складі 3-ї штурмової бригади знову став на захист України як снайпер, виконуючи бойові завдання на Харківському та Донецькому напрямках. Його життя було шляхом воїна. Його вибір — захищати. Його сила — бути поруч із побратимами до кінця. 19 червня 2025 року в селі Новомихайлівка Донецької області він загинув як Герой. Під час ворожого мінометного обстрілу він прикрив собою медбрата та побратима з позивним «Баптист». У той момент він зробив останній крок — віддав своє життя, щоб врятувати інших. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях рідних, друзів і всіх, хто його знав.              Нагороджений: медаллю «Учасник АТО»; ветеран 5 БТГр «Кремінь» (14.10.2015 р.). 25.02.1984 19.06.2025 1984-02-25 2025-06-19 {"дата народження": "25.02.1984", "дата смерті": "19.06.2025", "місце народження": "село Стеганка Київської області", "місце загибелі": "село Новомихайлівка Донецької області", "позивний": "\"Алабай\"", "звання": "Солдат", "посада": "Снайпер", "підрозділ": "3-тя штурмова бригада Збройних сил України"} /app/storage/hkgu/pages/а/андрієнко-олександр-андрійович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
андрієнко-сергій-борисович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d1%96%d1%94%d0%bd%d0%ba%d0%be-%d1%81%d0%b5%d1%80%d0%b3%d1%96%d0%b9-%d0%b1%d0%be%d1%80%d0%b8%d1%81%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Андрієнко Сергій Борисович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/12/IMG-e5051cf580502cfe2dde098e9cdd13a7-V.jpg Mustafa Лейтенант Командир танкового взводу 47 бригада, 1-й танковий батальйон, 1-й танковий взвод, 1-ша танкова рота військової частини А4699 місто Київ поблизу населеного пункту Бердичі Покровського району Донецької області   Народився та виріс в місті Києві. Навчався в школі №63 міста Києва з 1997 по 2005 р. Був старостою класу, вже зі шкільних років проявляв дипломатичні навички. Після закінчення 9 класів вступив до ТОВ “Ліцей Українського фінансово-економічного інституту”, де отримав атестат про повну загальну середню освіту в 2007 р. Після закінчення ліцею склав успішно вступні іспити до Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” за напрямком “Авіа- та ракетобудування” і отримав диплом бакалавра 2007-2011 рр. Не зупиняючись на досягнутому, продовжував отримувати освіту в цьому ж університеті за напрямком “Літаки і вертольоти”. У 2013 році захистив на відмінно магістерську дисертацію на тему: “Аеродинамічний вигляд транспортного екраноплану”. Також напротязі двох років проходив навчання у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації. Прийняв присягу і став офіцером запасу у званні “молодший лейтенант”. Будучи ще студентом почав працювати за спеціальністю на Державному підприємстві Філія “Серійний завод “Антонов””. У період з 2011 по 2013 роки займав посаду інженера-конструктора. Зарекомендувавши себе, як відповідального і обізнаного у своїй сфері спеціаліста, отримує підвищення і стає начальником бюро, а згодом – заступником начальника відділу. Маючи допитливий розум, наполегливий характер і бажання розвиватися, на початку лютого 2022 р. вирішує змінити професію, і починає працювати у Державній установі “Центр інфраструктури та технологій Міністерства Внутрішніх Справ України” на посаді начальника відділення впровадження та моніторингу приладів контролю відділу адміністрування системи автоматичної фіксації. 13.03.2023 р. був мобілізований до лав Збройних сил України. Проходив навчання у Львові, потім було навчання у Німеччині, де отримав сертифікат “Оператор танку М1А1 SA Abrams” і присвоєно звання лейтенанта. Виконував бойові завдання у складі 47 бригади Збройних сил України на посаді командира танкового взводу. Брав участь у боях за Донецьку область, а саме село Бердичі. Під час ви… 15.06.1990 26.02.2024 1990-06-15 2024-02-26 {"дата народження": "15.06.1990", "дата смерті": "26.02.2024", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "поблизу населеного пункту Бердичі Покровського району Донецької області", "позивний": "\"Mustafa\"", "звання": "Лейтенант", "посада": "Командир танкового взводу", "підрозділ": "47 бригада, 1-й танковий батальйон, 1-й танковий взвод, 1-ша танкова рота військової частини А4699"} /app/storage/hkgu/pages/а/андрієнко-сергій-борисович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
антонов-віктор-федорович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%bd%d1%82%d0%be%d0%bd%d0%be%d0%b2-%d0%b2%d1%96%d0%ba%d1%82%d0%be%d1%80-%d1%84%d0%b5%d0%b4%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Антонов Віктор Федорович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/10/Антонов-Віктор-Федорович-монітор.jpg Студент Капітан Помічник начальника штабу – начальник розвідки штабу механізованого батальйону ОК «Південь» 28 окрема механізована бригада імені Лицарів Зимового походу обл. Вінницька, р-н Барський, с. Ялтушків обл. Херсонська, р-н Херсонський,с. Олександрівка Орден За мужність ІІІст Після закінчення школи навчався з 1994-1999р. в Вінницькому державному технічному університеті за спеціальністю  технологія машинобудування та здобув кваліфікацію спеціаліста інженера-механіка там зустрів свою любов і майбутню дружину. З 1999-2000р.був призваний до армії. Службу проходив в Національній Гвардії України. В 2002р. одружився. Після займався підприємницькою діяльністю і проживав з дружиною та сином в м. Києві.  З  2014р. пішов добровольцем в батальйон «Айдар», після з 15.06.14р головний сержант –  командир розвідувального взводу   24 батальйону територіальної оборони ОК «Південь» захищав Батьківщину  в лавах Збройних Сил України. 2014-2015р. командир розвідувального ударного взводу  розвідувальної ударної роти, ВОС  24 окремий штурмовий батальйон;  2015-2018р. помічник батальйону з розвідки ВОС ; 2018-2019р. командир розвідувального взводу  механізованого батальйону , ВОС  53 окрема механізована бригада ОК «Схід»; 2020-2022р. помічник начальника штабу – начальник розвідки штабу механізованого батальйону ВОС  28 окрема механізована бригада ОК «Південь» імені «Лицарів з.   17.04.2022р. загинув  визволяючи  і просуваючись вперед під селом Олександрівка, Херсонського р-н,  Херсонської обл.  від  ворога агресора російської федераціїі. Отримав осколково-кульові поранення не сумісні з життям. Похований в на кладовищі с. Ялтушків, Жмеринського р-н, Вінницької обл. Нагороди: 04.12.15р.почесним нагрудним знаком начальника    Генерального  штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України “За   досягнення у   військовій  службі” III cтупеня; 29.04.16р.  нагрудним знаком  “За  зразкову  службу”; 13.05.17р.  нагрудним знаком    “Знак пошани”; 23.08.17р.  медаллю  “Доброволець”; 16.06.18р.  почесним нагрудним знаком начальника    Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України “За   доблесну  вiйськову службу Батькiвщинi”; 26.04.22р.   орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) 03.02.1977 17.04.2022 1977-02-03 2022-04-17 {"дата народження": "03.02.1977", "дата смерті": "17.04.2022", "місце народження": "обл. Вінницька, р-н Барський, с. Ялтушків", "місце загибелі": "обл. Херсонська, р-н Херсонський,с. Олександрівка", "позивний": "\"Студент\"", "звання": "Капітан", "посада": "Помічник начальника штабу – начальник розвідки штабу механізованого батальйону ОК «Південь»", "підрозділ": "28 окрема механізована бригада імені Лицарів Зимового походу"} /app/storage/hkgu/pages/а/антонов-віктор-федорович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
антонюк-роман-сергійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%bd%d1%82%d0%be%d0%bd%d1%8e%d0%ba-%d1%80%d0%be%d0%bc%d0%b0%d0%bd-%d1%81%d0%b5%d1%80%d0%b3%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Антонюк Роман Сергійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/01/зображення_viber_2024-01-10_10-03-46-191.jpg   Старший солдат Кулеметник Полк «Азов» військова частина 3057 місто Київ Місто Маріуполь   Народився Роман в місті Києві  17 травня 1981року. У 2015 році вступив до лав  полку «Азов». Приймав участь в боях на Світлодарській дузі під час антитирористичної операції. На момент повномасштабного вторгнення Роман боронив місто Маріуполь. Героїчно загинув на « Азовсталі» під час виконання бойового завдання при обороні міста Маріуполь 8 травня 2022 року. Нагороджений: орденом « За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) Указом Президента України від 28 липня 2022 року № 540/2022 року 17.05.1981 08.05.2022 1981-05-17 2022-05-08 {"дата народження": "17.05.1981", "дата смерті": "08.05.2022", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "Місто Маріуполь", "звання": "Старший солдат", "посада": "Кулеметник", "підрозділ": "Полк «Азов» військова частина 3057"} /app/storage/hkgu/pages/а/антонюк-роман-сергійович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
антіпов-денис-геннадійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%bd%d1%82%d1%96%d0%bf%d0%be%d0%b2-%d0%b4%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d1%81-%d0%b3%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d0%b0%d0%b4%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Антіпов Денис Геннадійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/08/Антіпов-Денис-Геннадійович-монітор.jpg Бук Лейтенант Офіцер управління 1-го десантно-штурмового батальйону 95-та окрема десантно-штурмова бригада Збройних сил України м. Івано-Франківськ с. Довгеньке Харківської область Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» Народився у м. Івано-Франківську, згодом родина переїхала до столиці. Навчався у Києві у школі №11, а згодом – у гімназії №136, яку закінчив із золотою медаллю. Зі шкільних років брав активну участь у громадсько-політичному житті України, громадських акціях на захист української мови та національної пам’яті. У 2006 р. вступив до КНУ імені Тараса Шевченка та почав навчання на кафедрі мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії ННІ філології. У 2010 р. закінчив військову кафедру Військового інституту КНУ. У 2012 р. здобув  кваліфікацію магістра філології за спеціальністю “Мова та література і переклад (корейська, англійська)”. Продовжив працювати на своїй рідній кафедрі як асистент. Двічі проходив навчання та мовне стажування у Республіці Кореї. Як перекладач брав участь у державних офіційних заходах між представниками України та Республіки Кореї. Працював перекладачем для корейських інженерів під час запуску швидкісних потягів Hyundai класу “Інтерсіті+”. У 2012 р. брав активну участь у мовному Майдані – протестах проти русифікації та надання російській мові статусу регіональної. У 2013-14 рр. – з перших днів протестів був учасником Революції Гідності. Власноруч змайстрував прапор Європейського Союзу, який був вивішений на Монументі Незалежності в перші дні Євромайдану. Брав практичну участь у “ленінопаді” та очищенні України від символів совєтської пропаганди. Поширював правду про боротьбу Армії Української Народної Республіки, Організації Українських Націоналістів, Української Повстанської Армії, дивізії “Галичина”. Постійно відвідував і підтримував ветеранів Української Повстанської Армії. Був волонтером та постійним жертводавцем благодійного фонду “Героїка”, де познайомився з Олегом Собченком – майстром пам’ятників Армії УНР та УПА, який згодом добровольцем воював у лавах полку “Азов” та 72 ОМБр ЗСУ проти російських окупантів. Засновник патріотичних сторінок у соціальних мережах, де займався просвітницькою діяльністю і створював креативні меми про історію, політику та світові новини. Зокрема це стор… 30.06.1989 11.05.2022 1989-06-30 2022-05-11 {"дата народження": "30.06.1989", "дата смерті": "11.05.2022", "місце народження": "м. Івано-Франківськ", "місце загибелі": "с. Довгеньке Харківської область", "позивний": "\"Бук\"", "звання": "Лейтенант", "посада": "Офіцер управління 1-го десантно-штурмового батальйону", "підрозділ": "95-та окрема десантно-штурмова бригада Збройних сил України"} /app/storage/hkgu/pages/а/антіпов-денис-геннадійович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
аніканова-тимофій-вікторович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d0%bd%d1%96%d0%ba%d0%b0%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b0-%d1%82%d0%b8%d0%bc%d0%be%d1%84%d1%96%d0%b9-%d0%b2%d1%96%d0%ba%d1%82%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Аніканов Тимофій Вікторович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/03/Аніканова-Тимофій-Вікторович-монітор.jpg   Солдат Оператор 2 протитанкового відділення протитанкового взводу 2 батальйону Оперативного призначення Добровольчий батальйон "Свобода" м.Київ м.Рубіжне Луганської обл. Орден За мужність ІІІст Закінчив СШ 268,  Київський коледж ресторанного господарства. Загинув  внаслідок мінометного обстрілу від вибухової травми. Місце поховання м.Київ, ДІМ Лук’янівський заповідник Додатково: Нагороджений: Орденом “За мужність” ІІІ ступеня. 18.04.1980 24.05.2022 1980-04-18 2022-05-24 {"дата народження": "18.04.1980", "дата смерті": "24.05.2022", "місце народження": "м.Київ", "місце загибелі": "м.Рубіжне Луганської обл.", "звання": "Солдат", "посада": "Оператор 2 протитанкового відділення протитанкового взводу 2 батальйону Оперативного призначення", "підрозділ": "Добровольчий батальйон \"Свобода\""} /app/storage/hkgu/pages/а/аніканова-тимофій-вікторович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
арефєв-олексій-олегович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d1%80%d0%b5%d1%84%d1%94%d0%b2-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d1%96%d0%b9-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%b3%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Ареф’єв Олексій Олегович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2025/07/Арефєв-Олексій-Олегович.jpg   Старший солдат навідник 79-а окрема десантно-штурмова Таврійська бригада Збройних сил України місто Київ село Новомихайлівка Покровського району Донецької області Орден За мужність ІІІст Народився та виріс в місті Києві. Закінчив загальноосвітню середню школу № 203 міста Києва. В 2007 році закінчив Професійний ліцей Національного авіаційного університету за спеціальністю оператор комп’ютерного набору, обліковець. В 2007 році був призваний на строкову службу та направлений для проходження служби до Національного Президентського оркестру. В 2015 році був мобілізований до лав Національної Гвардії України на посаді стрільця та направлений для проходження служби до міста Котовськ Одеської області. В 2016 році демобілізований з Національної Гвардії України. В 2023 році мобілізований до 79-ої окремої десантно-штурмової Таврійської бригади Збройних сил України лав у званні старшого солдату на посаді навідника для проходження служби. Виконував бойові завдання на Покровському напрямку. Загинув 21.01.2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області. Нагороджений: -орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). 14.01.1989 21.01.2024 1989-01-14 2024-01-21 {"дата народження": "14.01.1989", "дата смерті": "21.01.2024", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "село Новомихайлівка Покровського району Донецької області", "звання": "Старший солдат", "посада": "навідник", "підрозділ": "79-а окрема десантно-штурмова Таврійська бригада Збройних сил України"} /app/storage/hkgu/pages/а/арефєв-олексій-олегович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
артеменко-кирило-олександрович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d1%80%d1%82%d0%b5%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%be-%d0%ba%d0%b8%d1%80%d0%b8%d0%bb%d0%be-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Артеменко Кирило Олександрович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2025/01/IMG_9544.jpeg Кейс Молодший сержант навідник-оператор 1-віділення 3 взвод оперативного призначення 14 рота місто Київ Національний військово-медичний клінічний госпіталь міста Києва   Народився та виріс у місті Києві. Закінчив загальноосвітню школу № 8 міста Києва. Працював офіціантом в кафе “hey guys”. Захоплювався колекціонуванням монет світу. За характером добрий, ввічливий, душа компанії, справедливий, наполегливий, мудрий, життєрадісний, порядний. З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України добровільно став до лав Збройних сил України. Зарахований до лав ТРО з 02.06.2022 року. Захищав Київ та Київську область у складі 1-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 14-ї роти оперативного призначення батальйону «Свобода»  Національної гвардії України. Виконував бойові завдання у містах Северодонецк, Зайцево, Бахмут Донецької області. Отримав поранення під час виконання бойового завдання в Донецькій області. Під час проходження лікування від отриманих поранень помер в Національному військово-медичному клінічному госпіталі міста Києва. Похований на міському кладовищі міста Києва. Нагороджений: медаллю “Честь. Слава. Держава.” 28.11.2023 р. № 1166 Київський міський голова; відзнакою “За сталеву звитягу фортеця Бахмут.” Командир 3 БОП Свобода 4 БШР “Рубіж”. 11.09.1993 28.07.2024 1993-09-11 2024-07-28 {"дата народження": "11.09.1993", "дата смерті": "28.07.2024", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "Національний військово-медичний клінічний госпіталь міста Києва", "позивний": "\"Кейс\"", "звання": "Молодший сержант", "посада": "навідник-оператор", "підрозділ": "1-віділення 3 взвод оперативного призначення 14 рота"} /app/storage/hkgu/pages/а/артеменко-кирило-олександрович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
артеха-юрій-васильович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d1%80%d1%82%d0%b5%d1%85%d0%b0-%d1%8e%d1%80%d1%96%d0%b9-%d0%b2%d0%b0%d1%81%d0%b8%d0%bb%d1%8c%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Артеха Юрій Васильович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/02/Артеха-Юрій-4.png Юрец Солдат Старший стрілець 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу і десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону 79 окрема десантно-штурмова бригада селище Любимівка Херсонська область село Новомихайлівка Донецька область Орден За мужність ІІІст Артеха Юрій Васильович народився в селищі Любимівка Каховського району Херсонської області. Здобув освіту в Новокаховському професійному училищі за спеціальністю слюсар-зварювальник. У цивільному житті Юрій працював в КВУ Каховводоканалі на посаді машиніст. А ще був люблячим чоловіком та батьком, виховував двох синів і доньку. Він мав безліч хобі та захоплень, дуже полюбляв рибалити. Улітку 2020 року підписав контракт із Збройними силами України, був зарахований до лав 79 окремої десантно-штурмової бригади. З початком повномасштабного вторгнення перебував на передовій у Донецькому напрямку. Неодноразово виконував бойові завдання під щільними обстрілами російських окупантів. Завжди приходив на допомогу бойовим товаришам. На початку травня 2023 року потрапив під ворожий обстріл на передових позиціях у Донецькій області, отримав вогнепальне поранення не сумісне з життям. Загинув 05 травня 2023 року. Нагороджений: Орден “За мужність” ІІІ ступеня (прижиттєво за оборону селища Зарічне Луганської області); Орден “За мужність” ІІ ступеня (посмертно). 11.02.1975 05.05.2023 1975-02-11 2023-05-05 {"дата народження": "11.02.1975", "дата смерті": "05.05.2023", "місце народження": "селище Любимівка Херсонська область", "місце загибелі": "село Новомихайлівка Донецька область", "позивний": "\"Юрец\"", "звання": "Солдат", "посада": "Старший стрілець 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу і десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону", "підрозділ": "79 окрема десантно-штурмова бригада"} /app/storage/hkgu/pages/а/артеха-юрій-васильович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
артюх-юрій-іванович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d1%80%d1%82%d1%8e%d1%85-%d1%8e%d1%80%d1%96%d0%b9-%d1%96%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Артюх Юрій Іванович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2020/03/Артюх-Ю.І..jpg   Сержант Командир відділу 12-го батальйону територіальної оборони м. Києва м. Київ район Червоний Яр, м. Луганськ Орден За мужність ІІІст Юрій народився і виріс у Києві. Навчався у школі № 261, був студентом Механіко-машинобудівного інституту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Після отримання повістки пішов на фронт. Був старшим сержантом, проходив службу на посаді командира стрілецького відділення. Отримавши наказ вивезти матеріальні цінності взводу з місця дислокації, від’їхав від блок посту 150 метрів потрапив під мінометний обстріл. Загинув на місці. Місце поховання: м. Київ, Лісове кладовище. Додатково: Однокласники загиблого на війні Юрія Артюха на їхній школі № 261 встановили меморіальну дошку. Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 04.08.1980 02.09.2014 1980-08-04 2014-09-02 {"дата народження": "04.08.1980", "дата смерті": "02.09.2014", "місце народження": "м. Київ", "місце загибелі": "район Червоний Яр, м. Луганськ", "звання": "Сержант", "посада": "Командир відділу", "підрозділ": "12-го батальйону територіальної оборони м. Києва"} /app/storage/hkgu/pages/а/артюх-юрій-іванович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
арутюнов-павло-григорович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d1%80%d1%83%d1%82%d1%8e%d0%bd%d0%be%d0%b2-%d0%bf%d0%b0%d0%b2%d0%bb%d0%be-%d0%b3%d1%80%d0%b8%d0%b3%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Арутюнов Павло Григорович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/08/Паша_фото-на-памятнике-1.jpg Борода Солдат розвідник-кулеметник, оператор дрона 3 механізоване відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти в/ч А0342 селище міського типу Нові Білокоровичі Олевського району Житомирської області село Торське Лиманського району Донецької області Орден За мужність ІІІст Народився у селищі міського типу Нові Білокоровичі Олевського району Житомирської області, де проживав до 1991 року. З 1991  по 2001 рік проживав у місті Харків, а з грудня 2001 року проживав у місті Києві. З 1989 по 1991 рік навчався у загальноосвітній школи № 2 у селищі міського типу Нові Білокоровичі Олевського району Житомирської області. з 1991 по 1998 рік навчався у загальноосвітній школі № 37 міста Харків. з 1998 по 2001 рік навчався у медичному  училищі № 2 міста Харків. З 2001 по 2006 рік навчався в Міжрегіональній академії управління персоналом міста Києва. З 2005 по 2010 рік працював на різних посадах у Райффайзен Банк Аваль міста Києва. З 2011 по 2022 рік займався приватним бізнесом, засновник та директор приватної компанії “Червона оренда” у місті Києві. Захоплювався авто- та мотоспортом, річковим судноплавством, воєнно-історичними іграми, колекціюванням банківських монет. За характером Павло був життєлюбом, відповідальним, відвертим , любив допомагати друзям. Завжди досягав своєї мети, був цілеспрямованим. З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України добровольцем став на захист Батьківщини. Захищав Україну у складі  групи пілотів БПЛА “Смайлик” 105 батальйону  63-ої окремої механізованої бригади Збройних сил України. Виконував бойові завдання в Баштанскому та Миколаївскому районі Миколаївської області, а також в районі населеного пункту Бахмут та села Торське Донецької області. Загинув 22.12.2023 року поблизу села Торське Лиманського району Донецької області  під час виконання бойового завдання на передовій позиції (запуск дрона) та отримав множинні вибухові травми, не сумісні з життям, в результаті мінометного обстрілу супротивника. Похований у місті Києві на Бортничанському кладовищі. У Павла залишилися дружина, 15-ти річна донька, півторарічний син, старший брат та батьки-пенсіонери. Нагороджений: орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно); нагрудним знаком «Ветеран війни» (відділ персоналу штабу корпусу резерву СВ ЗСУ 19 липня 2023 р.); медаллю «За хороб… 17.06.1983 22.12.2023 1983-06-17 2023-12-22 {"дата народження": "17.06.1983", "дата смерті": "22.12.2023", "місце народження": "селище міського типу Нові Білокоровичі Олевського району Житомирської області", "місце загибелі": "село Торське Лиманського району Донецької області", "позивний": "«Борода»", "звання": "Солдат", "посада": "розвідник-кулеметник, оператор дрона", "підрозділ": "3 механізоване відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти в/ч А0342"} /app/storage/hkgu/pages/а/арутюнов-павло-григорович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
арін-сергій-віталійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d1%80%d1%96%d0%bd-%d1%81%d0%b5%d1%80%d0%b3%d1%96%d0%b9-%d0%b2%d1%96%d1%82%d0%b0%d0%bb%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Арін Сергій Віталійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/11/фото_Арін-С.В._в3.jpg Сейф Молодший сержант Командир зенітно-ракетного відділння Штурмовий батальйон 78 окремого штурмового полку місто Київ поблизу н. п. Оріхів, Запорізької обл.   Народився та виріс у Києві, навчався у 248 ЗОШ, захоплювався настільним тенісом, малюванням, любив читати пригодницькі та фантастичні книжки, був люблячим, уважним і добрим сином. Після школи навчався у Київському оптико-механічному коледжі, по його закінченні призвався на строкову службу, здобув військову спеціальність старший радіотелеграфіст відкритого та засекреченого слухового зв’язку . З початком повномасштабного вторгнення без міркувань став добровольцем ТРО Києва, згодом перевівся до лав ЗСУ. Ніколи не ховався за спинами інших, захищав свою Батьківщину та побратимів. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу міста Оріхів, Запорізької області. 19.01.1972 25.07.2023 1972-01-19 2023-07-25 {"дата народження": "19.01.1972", "дата смерті": "25.07.2023", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "поблизу н. п. Оріхів, Запорізької обл.", "позивний": "\" Сейф\"", "звання": "Молодший сержант", "посада": "Командир зенітно-ракетного відділння", "підрозділ": "Штурмовий батальйон 78 окремого штурмового полку"} /app/storage/hkgu/pages/а/арін-сергій-віталійович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
арістов-олег-альбертович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d1%80%d1%96%d1%81%d1%82%d0%be%d0%b2-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%b3-%d0%b0%d0%bb%d1%8c%d0%b1%d0%b5%d1%80%d1%82%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Арістов Олег Альбертович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/06/Арістов-Олег-Альбертович.jpg   Старший солдат Стрілець санітар 25 окремий стрілецький батальйон, 1 -а стрілецька рота м. Гродно м .Сіверськ Донецька область Медаль За війскову службу Україні Арістов Олег українець, киянин виріс у багатодітній родині, був  старшим братом. Мав свою родину, люблячу дружину і двоє діточок. З початком повномасштабного вторгнення не вагаючись пішов на захист своєї держави, свого міста, своєї сім’ї. Добрий, розумний, веселий, чутливий,  ти не міг залишитись осторонь цієї біди, що прийшла у наш дім. Загинув під час виконання бойового завдання по обороні м. Сіверськ  отримав вибухову травму, несумісну з життям. Похований в м.Києві на Берковецькому кладовищі. Дякую тобі, моя любов, мій єдиний, що ти був, що приніс у моє життя відчуття великого щастя!   Стільки було планів на життя після перемоги! Сонце згасло для мене, для нас, але все буде так, як ти планував і прагнув. Я все витримаю і все здійсню, бо ти, моє кохання, зі мною, у моєму серці назавжди! Ти наш герой, наш Світлий Воїн! Нас не перемогти! Нагороди: Медаль  “За військову службу Україні”. 25.03.1976 15.08.2022 1976-03-25 2022-08-15 {"дата народження": "25.03.1976", "дата смерті": "15.08.2022", "місце народження": "м. Гродно", "місце загибелі": "м .Сіверськ Донецька область", "звання": "Старший солдат", "посада": "Стрілець санітар", "підрозділ": "25 окремий стрілецький батальйон, 1 -а стрілецька рота"} /app/storage/hkgu/pages/а/арістов-олег-альбертович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
асланян-армен-альбертович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d1%81%d0%bb%d0%b0%d0%bd%d1%8f%d0%bd-%d0%b0%d1%80%d0%bc%d0%b5%d0%bd-%d0%b0%d0%bb%d1%8c%d0%b1%d0%b5%d1%80%d1%82%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Асланян Армен Альбертович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/03/Асланян-Армен-Альбертович-монітор.jpg Клевер Підполковник Командир батальйону 241 бригади теротореальної оборони міста Києва м.Київ Бахмут Орден Б. Хмельницького ІІІст Армен Асланян – підполковник ЗСУ син вірменського народу народився 16 серпня 1969 року в родині військовослужбовця в м. Києві. Він навчався в середній школі №178, що розташована в Солом´янському районі міста Києва. Після закінчення школи Армен Асланян став курсантом Київського вищого військового авіаційного інженерного училища, яке закінчив у 1991 році. Армен Асланян прожив все життя в Україні і віддав за неї своє життя. Захистник Києва та Ірпіня. Офіцер у четвертому поколінні, офіцер з великої літери. Командир 243 батальйону 241 бригади теротореальної оборони міста Києва загинув 11.11.2022 року під Бахмутом. Честь, Клевер! Додатково: Нагороди: Орден “За мужність і відвагу” Орден “За мужність” ІІІ ступеня Орден “Богдана Хмельницького” ІІІ ступеня Медаль “За особливу службу” ІІІ Ступеня 16.08.1969 11.11.2022 1969-08-16 2022-11-11 {"дата народження": "16.08.1969", "дата смерті": "11.11.2022", "місце народження": "м.Київ", "місце загибелі": "Бахмут", "позивний": "\"Клевер\"", "звання": "Підполковник", "посада": "Командир батальйону", "підрозділ": "241 бригади теротореальної оборони міста Києва"} /app/storage/hkgu/pages/а/асланян-армен-альбертович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
афанасьєв-іван-ігорович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d1%84%d0%b0%d0%bd%d0%b0%d1%81%d1%8c%d1%94%d0%b2-%d1%96%d0%b2%d0%b0%d0%bd-%d1%96%d0%b3%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Афанасьєв Іван Ігорович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/03/Афанасьєв-Іван-Ігорович-монітор-1.jpg Афоня Солдат Стрілець, помічник гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу Сили спеціальних операцій м.Київ с.Вільхівка, Харківська обл. Орден За мужність ІІІст Навчався в 3Н3 262 в м. Києві. Закінчив Київське професійне училище залізничного транспорту ім.В.С.Кудряшова. Продовжив навчання в технікумі транспортної інфраструктури. Прагнув стати водієм Київського метрополітену, проте його життя кардинально змінилося в одну мить. Він закохався у малюнки та фарби, у мистецтво татуювання. Був професіоналом своєї справи, відкрив власну студію татуювання “White bear tattoo”, залишив свій відбиток на тілах багатьох людей не тільки в Україні, а і за кордоном. Вивчив декількох учнів, що з такою ж пристрастю продовжують його справу. Іван був активною людиною, все своє життя займався спортом та обожнював риболовлю. Був Кандидатом в майстри спорту з акробатики та призером багатьох чемпіонатів по футболу. Мав тверду життєву позицію, був бійцем за справедливість, ніколи не залишав у біді і завжди всім допомагав. Любив життя, веселі компанії та прагнув наситити життя максимально яскравими кольорами. Був вірним другом та надзвичайним сином. Мав багато планів на життя: одруження на коханій людині, подорожування, виведення своїх професійних навичок на вищий рівень та взагалі – підкорення світу. Він був амбіційним та нетерплячим, щирим та відданим, люблячим та мрійливим. Після початку повномасштабного вторгнення, одразу вирішив для себе, що поїде захищати Батьківщину. Проте спочатку подбав про свою сімʼю та вивіз усіх за межі бойових дій. Впевневшись, що дорогі йому люди у безпеці, вирушив на захист своєї країни. У березні 2022 року вступив до лав ЗСУ. У часи служби зарекомендував себе виключно позитивно, функціональні обовʼязки виконував на відмінно користувався заслуженим авторитетом серед колег. Був добре мотивованим до військової служби та професійного самовдосконалення. Постійно підтримував моральних дух колег по службі. До останнього подиху був вірним та відданим сином своєї держави. В Івана залишились батьки, молодший брат та наречена. Іван і далі живе в наших серцях. Герої не вмирають! У школі №262 м. Києва до роковин загибелі Івана відкрита меморіальна дошка на честь Героя. Додатков… 11.09.1996 22.04.2022 1996-09-11 2022-04-22 {"дата народження": "11.09.1996", "дата смерті": "22.04.2022", "місце народження": "м.Київ", "місце загибелі": "с.Вільхівка, Харківська обл.", "позивний": "\"Афоня\"", "звання": "Солдат", "посада": "Стрілець, помічник гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу", "підрозділ": "Сили спеціальних операцій"} /app/storage/hkgu/pages/а/афанасьєв-іван-ігорович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
афінець-вадим-петрович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d1%84%d1%96%d0%bd%d0%b5%d1%86%d1%8c-%d0%b2%d0%b0%d0%b4%d0%b8%d0%bc-%d0%bf%d0%b5%d1%82%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Афінець Вадим Петрович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2025/11/зображення_viber_2025-11-04_10-58-08-182.jpg Афоня Сержант командир 2-го взводу безпілотних авіаційних систем 414-та окрема бригада ударних безпілотних авіаційних систем Збройних сил України місто Київ село Петрушки Сумської області Орден За мужність Іст Народився та виріс в місті Києві. Навчався в ліцеї № 88 міста Києва.  У 2015 році закінчив Київський професійний будівельний коледж. У 2016 році  вступив до лав Збройних сил України на контрактній основі. Брав участь в антитерористичній операції на Сході України. З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини начальником групи територіальної оборони. У 2022 році також отримав посаду оператора  ЗРК «Стугна». У 2023 році опанував спеціальність оператор БПЛА у зведеній групі «Адам». У 2024 році переведений до групи «Птахи Мадяра» на посаду командира 2-го взводу безпілотних авіаційних систем. Мав посаду зовнішній пілот.  Виконував  військові завдання, захищаючи місто Покровськ Донецької області, місто Кремінна Луганської області та прикордоння міста Суми. 01 квітня 2025 року, виконуючи бойове чергування  в районі села Петрушки Сумської області, група потрапила під масований обстріл КАБами. Один із яких влучив у місце розташування групи. У результаті якого пілот Афінець Вадим Петрович загинув. Похований у місті Києві в Державному історико- меморіальному Лук’янівському заповіднику на Алеї слави місце 3. Нагороджений: орденом “За мужність” І ступеня; орденом “За мужність” ІІ ступеня; орденом “За мужність” ІІІ ступеня. 11.04.1989 01.04.2025 1989-04-11 2025-04-01 {"дата народження": "11.04.1989", "дата смерті": "01.04.2025", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "село Петрушки Сумської області", "позивний": "\"Афоня\"", "звання": "Сержант", "посада": "командир 2-го взводу безпілотних авіаційних систем", "підрозділ": "414-та окрема бригада ударних безпілотних авіаційних систем Збройних сил України"} /app/storage/hkgu/pages/а/афінець-вадим-петрович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
ахмедьянов-ігор-данісович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d1%85%d0%bc%d0%b5%d0%b4%d1%8c%d1%8f%d0%bd%d0%be%d0%b2-%d1%96%d0%b3%d0%be%d1%80-%d0%b4%d0%b0%d0%bd%d1%96%d1%81%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Ахмедьянов Ігор Данісович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2026/03/1000016059.jpg Вишневий Солдат Помічник гранатометника Рота вогневої підтримки м. Копичинці, Тернопільська область поблизу міста Костянтинівка Донецька область Орден За мужність ІІІст Ахмедьянов Ігор Данісович народився 31 липня 1984 року в місті Копичинці Тернопільської області в трійні. З ранніх років проявляв відповідальність і працелюбність. Закінчив Київський національний університет будівництва та архітектури, після чого працював виконробом, реалізовуючи проєкти та керуючи будівельними роботами. Ігор був відданим сім’янином і патріотом своєї країни. З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну він прагнув одразу долучитися до захисту Батьківщини. Однак через сімейні обставини, зокрема через хворобу його дружини, він не міг покинути дім. 28 червня 2024 року Ігор був мобілізований, пройшов навчання та направлений у 72-гу окрему механізовану бригаду, де раніше проходив строкову службу. Підрозділ, у якому служив Ігор, знаходився на одних із найгарячіших напрямків фронту — Покровськ та Вугледар. Він обіймав посаду помічника гранатометника в роті вогневої підтримки. Ігор загинув 5 вересня 2024 року під час бою неподалік населеного пункту Костянтинівка Донецької області, коли вороги штурмували позиції його підрозділу. Поховання Ігоря відбулося 29 липня 2025 року на Лісовому кладовищі у місті Києві після підтвердження особи за результатами ДНК-експертизи За відвагу та самовідданість у боротьбі за незалежність та суверенітет України нагороджений Орденом “За мужність”III ступеню. Ігор Ахмедьянов залишив по собі пам’ять як справжній патріот, люблячий чоловік і батько, який до останнього моменту стояв на захисті своєї країни. Його життя і подвиг є прикладом мужності та відданості для майбутніх поколінь. 31.07.1984 05.09.2024 1984-07-31 2024-09-05 {"дата народження": "31.07.1984", "дата смерті": "05.09.2024", "місце народження": "м. Копичинці, Тернопільська область", "місце загибелі": "поблизу міста Костянтинівка Донецька область", "позивний": "«Вишневий»", "звання": "Солдат", "посада": "Помічник гранатометника", "підрозділ": "Рота вогневої підтримки"} /app/storage/hkgu/pages/а/ахмедьянов-ігор-данісович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
ачкасов-олексій-ігорович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b0%d1%87%d0%ba%d0%b0%d1%81%d0%be%d0%b2-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d1%96%d0%b9-%d1%96%d0%b3%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Ачкасов Олексій Ігорович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/05/Ачкасов-А.И.jpg Май Молодший сержант Стрілець 3 стрілецьке відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 104-тої окремого батальйону територіальної оборони Збройних сил України місто Київ місто Макіївка Луганської області   Народився та виріс у місті Києві. Навчався в спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови №15 міста Києва. У дитинстві і підлітковому віці захоплювався грою у баскетбол, а згодом став завзятим футбольним вболівальником і почав цікавитись військовою справою. Олексій був завжди привітний та добрий, готовий кожному прийти на допомогу у критичній ситуації, одразу здобував симпатію і легко заводив знайомства, ніколи не втрачав впевненості в своїх діях, чим на полі бою підіймав бойовий дух побратимів, не впадав у відчай, мав жартівливу манеру спілкування і серйозне ставлення до життя. З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України Олексій допомагав бійцям територіальної оборони з будівництвом укріплень і фортифікацій у місті Києві. Згодом був добровільно мобілізований до лав 204 окремого батальйону Сил територіальної оборони Збройних Сил України, в складі якого брав участь у боях в районі населеного пункту Мощун та міста Вишгород навесні 2022 року. Проявив себе як чудовий інструктор. Пізніше проходив службу у 241 окремій бригаді Сил територіальної оборони Збройних Сил України на посаді командира мінометного розрахунку, а згодом у лавах 109 окремої бригади територіальної оборони на посаді стрільця. У січні 2023 року, незважаючи на отриману за кілька днів до цього важку контузію, вирішив приєднатись до своїх побратимів на позиціях, відбивав атаки ворога в стрілецьких боях, посилював укріплення в умовах артилерійських обстрілів.  До останньої хвилини свого життя сумлінно та віддано стояв на захисті своєї Батьківщини. Загинув 24.01.2023 року поблизу населеного пункту Макіївка Луганської області під час виконання бойового завдання. Похований на Південному кладовищі міста Києва. 30.03.2001 24.01.2023 2001-03-30 2023-01-24 {"дата народження": "30.03.2001", "дата смерті": "24.01.2023", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "місто Макіївка Луганської області", "позивний": "\"Май\"", "звання": "Молодший сержант", "посада": "Стрілець", "підрозділ": "3 стрілецьке відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 104-тої окремого батальйону територіальної оборони Збройних сил України"} /app/storage/hkgu/pages/а/ачкасов-олексій-ігорович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
бабеша-дмитро-михайлович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d0%b1%d0%b5%d1%88%d0%b0-%d0%b4%d0%bc%d0%b8%d1%82%d1%80%d0%be-%d0%bc%d0%b8%d1%85%d0%b0%d0%b9%d0%bb%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Бабеша Дмитро Михайлович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2025/10/unnamed.jpg Норд Солдат Стрілець- санітар 2 відділення спеціального призначення 3 взвод спеціального призначення 1 рота спеціального призначення в/ч 4438 (23 окремий батальйон спеціального призначення ОПБ) місто Київ с. Кліщіївка Донецька область Орден За мужність ІІІст Бабеша Дмитро Михайлович народився у Києві, дитинство проводив в селі на Хмельниччині у бабусі та дідуся. З малих років Дмитро був привчений до праці: допомагав по господарству, доглядав за тваринами, косив траву, рибалив, ходив по гриби.з 2002 по 2013 роки навчався у київській школі №302, брав активну участь у предметних олімпіадах та був неодноразово призером. У 2013 році вступив до Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського  на спеціальність “медичне приладобудування”, однак події Революції Гідності змінили його життя. Був учасником протестів, у ніч на 20 лютого перебував на Майдані. Після тих подій залишив навчання. У 2014 році вступив до Київського національного університету будівництва і архітектури, де у 2018 році здобув фах у сфері геоінформаційних систем та землевпорядкування. Ще студентом працював у Domino’s Pizza, допомагав батькам на дачі, займався садом, городом, пасікою. Він був відповідальною, товариською людиною з широкими інтересами: грав на гітарі, захоплювався історією, читав художню літературу, вивчав польську мову, грав у футбол та інтелектуальні комп’ютерні ігри, які потребували уважності, стратегії і тактики.Любив природу та з легкістю знаходив спільну мову з будь-ким. Мріяв з дитинства стати письменником. 24 лютого 2022 року Дмитро зустрів у Києві. Повідомлення про початок повномасштабного вторгнення його глибоко схвилювали, але він залишався зосередженим і рішучим. Наступного дня, 25 лютого, разом із матір’ю та сестрою, за допомогою знайомих, виїхав на дачу під Переяславом, де перебував батько. Саме там Дмитро повідомив родині про своє рішення — повернутися до Києва, щоби стати на його захист.Вранці 26 лютого, не маючи власного транспорту, Дмитро вирушив пішки до столиці — шлях від села до Києва складав близько 65 кілометрів. Дорогою йому траплялися небайдужі люди: одні підвезли до траси Київ-Харків, інші — далі до Києва. З 27 лютого 2022 року Дмитро ніс службу в складі підрозділу територіальної оборони в Бортничах. У травні Дмитро добровільно звернувся до Дарницького рай… 30.10.1995 29.12.2022 1995-10-30 2022-12-29 {"дата народження": "30.10.1995", "дата смерті": "29.12.2022", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "с. Кліщіївка Донецька область", "позивний": "«Норд»", "звання": "Солдат", "посада": "Стрілець- санітар", "підрозділ": "2 відділення спеціального призначення 3 взвод спеціального призначення 1 рота спеціального призначення в/ч 4438 (23 окремий батальйон спеціального призначення ОПБ)"} /app/storage/hkgu/pages/б/бабеша-дмитро-михайлович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
бабій-олег-іванович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d0%b1%d1%96%d0%b9-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%b3-%d1%96%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Бабій Олег Іванович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/03/image_6483441-1.jpg Макгрегор Полковник Командир групи Головне управління розвідки Міністерства оборони України місто Міловіце (Чехія) росія Орден Б. Хмельницького ІІІст У 2007 році закінчив середню школу № 49 у м. Львів, після чого поступив в Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, яку закінчив у 2011 році за спеціальністю “управління діями аеромобільних підрозділів”. Інструктор повітряно-десантної підготовки. Здівйснив 89 прижків з парашутом. Проходив службу на посаді командира групи спеціального призначення 8 окремого полку спеціального призначення. З 2014 року брав активну участь у заходах з забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України. Учасник бойових дій. Як командир розвідувальної групи здійснив 9 успішних розвідувальних виходів у тил противника. У серпні 2023 року у складі розвідувальної групи успішно здійснив бойовий вихід у тил противника, подолавши пішки разом з групою понад 600 км по території противника. У результаті виконання поставленого спеціального (бойового) завдання на території противника було знищено один бомбардувальник російських окупантів Ту-22М3 та два виведено з ладу. Нагороджений: орденом Богдана Хмельницького III, II, I ступенів; орденом «За мужність» III ступеня; пам’ятним знаком «За воїнську доблесть»; пам’ятним знаком «За мужність при виконанні спецзавдань»; нагрудним знаком «Учасник антитерористичної операції»; медаллю «За участь у боях «Світлодарська дуга»; відзнакою «Іменна вогнепальна зброя»; званням Героя України з посмертним присвоєнням ордену «Золота зірка». 22.10.1990 30.08.2023 1990-10-22 2023-08-30 {"дата народження": "22.10.1990", "дата смерті": "30.08.2023", "місце народження": "місто Міловіце (Чехія)", "місце загибелі": "росія", "позивний": "\"Макгрегор\"", "звання": "Полковник", "посада": "Командир групи", "підрозділ": "Головне управління розвідки Міністерства оборони України"} /app/storage/hkgu/pages/б/бабій-олег-іванович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
бадилевич-ігор-васильович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d0%b4%d0%b8%d0%bb%d0%b5%d0%b2%d0%b8%d1%87-%d1%96%d0%b3%d0%be%d1%80-%d0%b2%d0%b0%d1%81%d0%b8%d0%bb%d1%8c%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Бадилевич Ігор Васильович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/02/1.png Хижак Солдат Водій-стрілець Штурмова рота 710 бригади охорони Державної спеціальної служби транспорту України місто Київ населений пункт Урожайне Волноваський район Донецька область Орден За мужність ІІІст Бадилевич Ігор народився та постійно проживав у місті Києві. У 1996 році закінчив Середню загальноосвітню школу № 286. Понад 20 років працював водієм. Одружений, дітей не має. З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації на Україну вивіз родину в Івано-Франківську область та не вагаючись наступного ж дня пішов до ТЦК смт Верховина. Починаючи з 04 березня 2022 року проходив військову службу у складі 710 бригади охорони Державної спеціальної служби транспорту України. Разом з побратимами виконував бойові завдання в Харківській та Донецькій областях (Красна Гора, Бахмут, Урожайне). Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Урожайне Волноваського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу. Похований на Міському кладовищі, 42 ділянка. Нагороджений: Нагрудний знак «За зразкову службу» ; Орден “За мужність” ІІІ ступеня; медаллю “Честь. Слава. Держава.” 14.05.1979 28.09.2023 1979-05-14 2023-09-28 {"дата народження": "14.05.1979", "дата смерті": "28.09.2023", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "населений пункт Урожайне Волноваський район Донецька область", "позивний": "\"Хижак\"", "звання": "Солдат", "посада": "Водій-стрілець", "підрозділ": "Штурмова рота 710 бригади охорони Державної спеціальної служби транспорту України"} /app/storage/hkgu/pages/б/бадилевич-ігор-васильович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
бажанов-андрій-володимирович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d0%b6%d0%b0%d0%bd%d0%be%d0%b2-%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d1%96%d0%b9-%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Бажанов Андрій Володимирович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/05/Бажанов-Андрій-Володимирович_3.jpg Бліц Солдат стрілець-снайпер 3 механізоване відділення 1 механізований взвід 3 механізована рота 1 механізований батальйон 32-га окрема механізована бригада місто Київ н.п. Іванівка, Куп’янського району Харківської області   Андрій Бажанов народився та виріс у місті Києві. Закінчив загальноосвітню школу № 288 Святошинського  району, продовжив навчання у Київському професійному ліцей будівництва і комунального господарства та отримав кваліфікацію «слюсар -електрик». Але  пов’язав  своє життя з кулінарією. В підлітковому почав підробляти та проявив інтерес  до цього фаху. Працював у багатьох закладах харчування але найбільший розвиток отримав в Urban Space 500 (на посаді су-шефа та потім Шефа), Druzi Cafe(старший зміни) та Тайський Привіт(шеф по кухні). Кулінарія була не єдиним захопленням Андрія. Кулінарія була не єдиним захопленням Андрія. Його завжди приваблювало метання ножів ,малювання(стиль графіті),з обожнював плавання,зброя. Навіть свою дружину  він вчив стріляти в тирах .Завжди казав що сина теж він вчити буде. Після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України став до лав Збройних сил України. Проходив навчання на Гончарівському полігоні, пізніше навчався у Німеччині. Андрій виконував бойові завдання по захисту країни на Харківському напрямку у складі 32-гої окремої механізованої бригади Збройних сил України. Загинув 07.10.2023 року при виконанні бойового завдання від мінометного ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Іванівка Харківської області. Похований Андрій на Алеї почесних поховань на Берковецькому кладовище. Нагороджений: орденом “За мужність” ІІІ го ступеня (посмертно); медаллю “Честь. Слава. Держава.” 13.08.1992 07.10.2023 1992-08-13 2023-10-07 {"дата народження": "13.08.1992", "дата смерті": "07.10.2023", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "н.п. Іванівка, Куп’янського району Харківської області", "позивний": "\"Бліц\"", "звання": "Солдат", "посада": "стрілець-снайпер", "підрозділ": "3 механізоване відділення 1 механізований взвід 3 механізована рота 1 механізований батальйон 32-га окрема механізована бригада"} /app/storage/hkgu/pages/б/бажанов-андрій-володимирович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
баздиров-сергій-вячеславович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d0%b7%d0%b4%d0%b8%d1%80%d0%be%d0%b2-%d1%81%d0%b5%d1%80%d0%b3%d1%96%d0%b9-%d0%b2%d1%8f%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%bb%d0%b0%d0%b2%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Баздиров Сергій В’ячеславович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/11/IMG_20241106_201056_523.png Тихий Сержант Бойовий медик десантно -штурмового взводу десантно -штурмової роти десантно- штурмового батальйону 3-тя батальйонна тактична група підрозділ Десантно-штурмових військ Збройних сил України місто Фастів Київської області населений пункт Вовчанськ Чугуївського району Харківської області   Народився та виріс в місті Фастові Київської області. Пізніше сім’я переїхала до Києва. Вчився в середній загальноосвітній школі № 287 міста Києва. Після школи вчився в трофесійно-технічному училищі та отримав професію повара.  В цивільному житті працював: комірником в ТОВ “Євротрейд”. Любив рибалку, відпочинок на природі в колі близьких і друзів. Був “душею компанії” завжди збирав навколо себе веселі компанії. Мудрий молодий чоловік до якого приходили друзі за порадою і розрадою, був доброю людиною. Захищав Україну з 2014-2015 рік, в той період служив  в екіпажі  розмінувальної машини. Був призваний на військову службу під час мобілізації в 2023 році та захищав Батьківщину в складі 3-го батальйонну тактичної групи підрозділу десантно-штурмових військ Збройних сил України, на посаді бойового медика десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти десантно- штурмового батальйону. Загинув 18.05.2024 році під час стрілецького бою захищаючи Україну поблизу населеного пункту Вовчанськ Чугуївського району Харківської області. Похований на міському кладовищі міста Києва. Наше життя розділилося на до і після…Вже ніколи не буде  як раніше… Царство небесне, вічна пам’ять нашому Герою-Янголу! Нагороджений: орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно). 10.12.1982 18.05.2024 1982-12-10 2024-05-18 {"дата народження": "10.12.1982", "дата смерті": "18.05.2024", "місце народження": "місто Фастів Київської області", "місце загибелі": "населений пункт Вовчанськ Чугуївського району Харківської області", "позивний": "\"Тихий\"", "звання": "Сержант", "посада": "Бойовий медик десантно -штурмового взводу десантно -штурмової роти десантно- штурмового батальйону", "підрозділ": "3-тя батальйонна тактична група підрозділ Десантно-штурмових військ Збройних сил України"} /app/storage/hkgu/pages/б/баздиров-сергій-вячеславович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
базелюк-олег-анатолійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d0%b7%d0%b5%d0%bb%d1%8e%d0%ba-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%b3-%d0%b0%d0%bd%d0%b0%d1%82%d0%be%d0%bb%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Базелюк Олег Анатолійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2026/04/зображення_viber_2026-04-14_16-09-57-110-e1776180448129.jpg САРМАТ Молодший сержант командир 2-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів в/ч А3425 взвод безпілотних авіаційних комплексів в/ч А3425 у складі 61-ї Степової ОМБр місто Київ село Гончарівка Курська область   Базелюк Олег Анатолійович народився 30 травня 1993 року у місті Києві. Навчався у середній школі №190, згодом — в автотранспортному ліцеї. У мирному житті працював у сфері IT — оператором та менеджером. З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 року він без вагань став на захист держави — того ж дня добровільно звернувся до Дніпровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Києва. Після короткого перебування у розпорядженні ТЦК вже наприкінці лютого 2022 року розпочав службу у військовій частині А3425 у складі 61-ї Степової окремої механізованої бригади, з якою залишався до останнього дня життя. Свій військовий шлях Олег розпочав 28 лютого 2022 року на посаді оператора-геодезиста. Вже за рік служби, проявивши відповідальність, професіоналізм і лідерські якості, 26 квітня 2023 року був призначений командиром відділення. Надалі його служба була пов’язана з постійним зростанням відповідальності та переходом до більш складних напрямків бойової роботи. У серпні 2023 року він став командиром бойової машини — командиром відділення, а з березня 2024 року — командиром відділення у підрозділах ударних безпілотних авіаційних комплексів. Упродовж 2024 року проходив службу на посадах командира відділення у різних підрозділах безпілотних систем військової частини А3425, поступово набуваючи досвіду у сучасній війні дронів. З 16 вересня 2024 року і до дня загибелі обіймав посаду командира 2-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів. Від початку служби і до лютого 2025 року Олег Базелюк безперервно перебував у складі 61-ї Степової ОМБр, разом із якою пройшов усі етапи бойового шляху. Він брав участь у звільненні тимчасово окупованих територій Херсонської та Миколаївської областей, у запеклих боях під Соледаром, Покровськом і Мирноградом. Також був серед перших військовослужбовців бригади, які долучилися до Курської операції. За віддану службу був нагороджений: наказом №530 61-ї Степової ОМБр від … 30.05.1993 14.02.2025 1993-05-30 2025-02-14 {"дата народження": "30.05.1993", "дата смерті": "14.02.2025", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "село Гончарівка Курська область", "позивний": "«САРМАТ»", "звання": "Молодший сержант", "посада": "командир 2-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів в/ч А3425", "підрозділ": "взвод безпілотних авіаційних комплексів в/ч А3425 у складі 61-ї Степової ОМБр"} /app/storage/hkgu/pages/б/базелюк-олег-анатолійович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
базилевський-євгеній-геннадійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d0%b7%d0%b8%d0%bb%d0%b5%d0%b2%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d1%94%d0%b2%d0%b3%d0%b5%d0%bd%d1%96%d0%b9-%d0%b3%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d0%b0%d0%b4%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Базилевський Євгеній Геннадійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/03/Базилевський_8.jpg Баз Молодший сержант командир відділення 46 окрема аеромобільна бригада Десантно-штурмових військ Збройних сил України місто Київ місто Бахмут Орден За мужність ІІІст Євгеній закінчив середньо загальноосвітню школу №199. Вступив до Київського технікуму готельного господарства на факультет Обслуговування комп’ютерних систем за спеціальністю – технік-програміст. 2013-2014 роках брав активну участь в акціях під час Революції гідності.  з 2016-2019 роки воював в Донецькій та Луганський областях у складі  Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України одразу став до лав Збройних сил України та приймав участь у звільнені  Київської області. Восени 2022 року брав участь у звільнені Херсонської області. Євгеній загинув 17 грудня 2022 року під час оборони міста Бахмут Донецької області. Воїн отримав смертельні множинні поранення тіла внаслідок ворожого танкового обстрілу. Похований на Лісовому кладовище міста Києва. Нагороджений: медаллю “Честь. Слава. Держава”; орден “За мужність ІІІ ступеня; відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції». Євгеній дуже любив читати історичні та науково-популярні книжки, був відповідальною людиною та завжди дотримувався свого слова. 15.08.1995 17.12.2022 1995-08-15 2022-12-17 {"дата народження": "15.08.1995", "дата смерті": "17.12.2022", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "місто Бахмут", "позивний": "\"Баз\"", "звання": "Молодший сержант", "посада": "командир відділення", "підрозділ": "46 окрема аеромобільна бригада Десантно-штурмових військ Збройних сил України"} /app/storage/hkgu/pages/б/базилевський-євгеній-геннадійович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
байбуза-микола-григорович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d0%b9%d0%b1%d1%83%d0%b7%d0%b0-%d0%bc%d0%b8%d0%ba%d0%be%d0%bb%d0%b0-%d0%b3%d1%80%d0%b8%d0%b3%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Байбуза Микола Григорович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2026/02/1000010220.jpg Панда Старший солдат Радіотелефоніст відділення управління штабу дивізіону взводу управління 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини А0409 30 окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького військової частини А0409 місто Київ село Федорівка Друга, Донецька область Орден За мужність ІІІст Байбуза Микола Григорович народився 24 лютого 1998 року в багатодітній родині в місті Київ . У 2015 році закінчив середню загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів № 280. У 2019 році завершив навчання в Київському вищому професійному училищі деревообробки, де був одним із найкращих учнів. Під час навчання зарекомендував себе доброзичливим товаришем, завжди готовим прийти на допомогу. Одразу після закінчення училища був призваний до лав Національної гвардії України . Після завершення служби працював у будівельній сфері. З перших днів повномасштабного вторгнення був мобілізований до лав Збройних Сил України. З 6 березня 2022 року проходив військову службу у складі 30 окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького (військова частина А0409). Під час служби обіймав посади старшого радіотелеграфіста, механіка-радіотелефоніста, радіотелефоніста відділення управління штабу дивізіону взводу управління 2-го самохідного артилерійського дивізіону. Брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Виконував бойові завдання в Донецькій, Київській, Харківській та Херсонській областях, зокрема на Світлодарській дузі та Бахмутському напрямку. 22 липня 2025 року старший солдат Байбуза Микола Григорович загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області, Бахмутському районі, селі Федорівка Друга. Похований на кладовищі в Бортничах міста Київ на Алеї Слави. За мужність, самовідданість і вірність військовій присязі старший солдат Байбуза Микола Григорович був відзначений нагородами: •медаллю «Захиснику України» (04.11.2024) •«Хрест Артилерії Збройних Сил України» (01.11.2023), •медаллю «Ветеран війни» (10.08.2023). •орденом «За мужність» ІІІ ступеня (09.10.2025) Орден вручено Указом Президента України Володимиром Зеленським (посмертно) Вічна пам’ять Герою! 24.02.1998 22.07.2025 1998-02-24 2025-07-22 {"дата народження": "24.02.1998", "дата смерті": "22.07.2025", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "село Федорівка Друга, Донецька область", "позивний": "«Панда»", "звання": "Старший солдат", "посада": "Радіотелефоніст відділення управління штабу дивізіону взводу управління 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини А0409", "підрозділ": "30 окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького військової частини А0409"} /app/storage/hkgu/pages/б/байбуза-микола-григорович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
байдала-сергій-володимирович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d0%b9%d0%b4%d0%b0%d0%bb%d0%b0-%d1%81%d0%b5%d1%80%d0%b3%d1%96%d0%b9-%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Байдала Сергій Володимирович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/08/Байдала-Сергій-Володимирович.jpg Бай Рядовий Водій 130-й Батальйон Територіальної Оборони м.Київ м. Київ м. Харків Орден За мужність ІІІст Народився 18 жовтня 1973 року в місті Київ. Все життя любив автомобілі. Закінчив професійне училище по спеціальності автослюсар. Працював водієм на різних автомобілях. 24 лютого 2022 року, не вагаючись, добровільно став на захист України. Вступив до лав ЗС України. Виконував бойові завдання, приймав безпосередню участь у захисті м. Київ, та звільненні міста Ірпінь. Загинув при виконанні бойового завдання у місті Харків. Похований на Берковецькому кладовищі. Без батька круглими сиротами залишились 16-річний син та 10-річна донька. Нагороди: Орден  “За мужність” III ступеня (посмертно) Медаль за звільнення м.Ірпінь Медаль за оборону м.Харків 18.10.1973 24.06.2022 1973-10-18 2022-06-24 {"дата народження": "18.10.1973", "дата смерті": "24.06.2022", "місце народження": "м. Київ", "місце загибелі": "м. Харків", "позивний": "\"Бай\"", "звання": "Рядовий", "посада": "Водій", "підрозділ": "130-й Батальйон Територіальної Оборони м.Київ"} /app/storage/hkgu/pages/б/байдала-сергій-володимирович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
байдачний-назарій-ярославович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d0%b9%d0%b4%d0%b0%d1%87%d0%bd%d0%b8%d0%b9-%d0%bd%d0%b0%d0%b7%d0%b0%d1%80%d1%96%d0%b9-%d1%8f%d1%80%d0%be%d1%81%d0%bb%d0%b0%d0%b2%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Байдачний Назарій Ярославович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/09/Байдачний-Назарій-Ярославович-монітор.jpg Студент Солдат Стрілець   м. Київ поблизу н.п. Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області Орден За мужність ІІІст Закінчив Київський коледж комп’ютерних технологій та економіки Національного авіаційного університету. Спеціальність: Комп’ютерна інженерія. Кваліфікація: Молодший спеціаліст з комп’ютерної інженерії. Був студентом денної форми навчання, навчався на бюджеті у Національному авіаційному університеті на 4-му курсі спеціальності 272 Авіаційний транспорт Аерокосмічного факультету. Також навчався на військовій кафедрі при університеті, мріяв про офіцерське звання.  Загинув перебуваючи на позиції в зоні військових дій у результаті ушкоджень від бойового зіткнення в наслідок артилерійського обстрілу. Похований на Лісовому кладовищі в м.Києві. Назарій – людина честі, мужності, зразок незламності та міцності духу, завжди готовий допомагати всім, хто цього потребує, справжній друг, рішучий, хоробрий, відданий патріот, один із тих хто не ховався, той хто міг не піти, але пішов захищати рідну землю ціною власного життя. Нагороди: Орден “За мужність” ІІІ ступеня; відзнакою Президента України ” За оборону України”. 20.02.2001 02.11.2022 2001-02-20 2022-11-02 {"дата народження": "20.02.2001", "дата смерті": "02.11.2022", "місце народження": "м. Київ", "місце загибелі": "поблизу н.п. Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області", "позивний": "\"Студент\"", "звання": "Солдат", "посада": "Стрілець"} /app/storage/hkgu/pages/б/байдачний-назарій-ярославович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
бакуменко-олександр-миколайович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d0%ba%d1%83%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%be-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80-%d0%bc%d0%b8%d0%ba%d0%be%d0%bb%d0%b0%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Бакуменко Олександр Миколайович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/11/1000004621.jpeg Бакум Старший сержант головний сержант- командир 1 відділення, 1 взводу оперативного призначення, 2 роти оперативного призначення резервного батальйону імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького Запорізька область, Веселівський район, село Новоуспенівка Київська область, Вишгородський район, село Гута-Межигірська     22.02.1990 12.03.2022 1990-02-22 2022-03-12 {"дата народження": "22.02.1990", "дата смерті": "12.03.2022", "місце народження": "Запорізька область, Веселівський район, село Новоуспенівка", "місце загибелі": "Київська область, Вишгородський район, село Гута-Межигірська", "позивний": "«Бакум»", "звання": "Старший сержант", "посада": "головний сержант- командир", "підрозділ": "1 відділення, 1 взводу оперативного призначення, 2 роти оперативного призначення резервного батальйону імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького"} /app/storage/hkgu/pages/б/бакуменко-олександр-миколайович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
бала-тарас-григорович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d0%bb%d0%b0-%d1%82%d0%b0%d1%80%d0%b0%d1%81-%d0%b3%d1%80%d0%b8%d0%b3%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Бала Тарас Григорович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2025/03/2-5.png   Старший солдат Майстер 2-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів 2-го стрілецького батальйону 110-та окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка Збройних сил України місто Київ село Воздвиженка Покровського району Донецької області   Народився та виріс у місті Києві. Закінчив Київський ліцей № 293, після школи навчався в вищому професійному училищі № 1 при Київському національному торгово- економічному університеті, за фахом кухар 6 розряду. Працював в ресторані кухарем. Був доброю та чуйною людиною, дуже любив життя, завжди приходив на допомогу, готовий допомогти в скрутну хвилину. Любив готувати різні страви, їздити на велосипеді на великі відстані. Був мобілізований 14.02.2023 року до 110-ої окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка Збройних сил України, на посаді майстра 2-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів 2-го стрілецького батальйону. Виконував бойові завдання на Костянтинівському, Краматорському, Покровському напрямку. Загинув 02.09.2024 року в селі Воздвиженка Покровського району Донецької області під час виконання бойових дій від вибухової травми. Похований в селі Тарасівка Броварського району Київської області. 07.10.1983 02.09.2024 1983-10-07 2024-09-02 {"дата народження": "07.10.1983", "дата смерті": "02.09.2024", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "село Воздвиженка Покровського району Донецької області", "звання": "Старший солдат", "посада": "Майстер 2-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів 2-го стрілецького батальйону", "підрозділ": "110-та окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка Збройних сил України"} /app/storage/hkgu/pages/б/бала-тарас-григорович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
балан-артем-станіславович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d0%bb%d0%b0%d0%bd-%d0%b0%d1%80%d1%82%d0%b5%d0%bc-%d1%81%d1%82%d0%b0%d0%bd%d1%96%d1%81%d0%bb%d0%b0%d0%b2%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Балан Артем Станіславович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/06/Балан-Артем-Станіславович-монітор.jpg Томі Солдат Стрілець   м. Київ Донецька обл. Покровський район село Новобахмутівка.   На військову службу був призваний Подільським районним ТЦК у м. Київ 27 квітня 2022 року. За час проходження військової служби зарекомендував себе виключно позитивно. Користувався заслуженим авторитетом серед колег. Постійно підтримував моральний дух колег по службі. Був відданий своїй справі та завжди був готовий до рішучих дій, для захисту Батьківщини. Загинув під час мінометного обстрілу позицій підрозділу поблизу н/п Новобахмутівка, похований в м. Києві. 06.04.1991 06.02.2023 1991-04-06 2023-02-06 {"дата народження": "06.04.1991", "дата смерті": "06.02.2023", "місце народження": "м. Київ", "місце загибелі": "Донецька обл. Покровський район село Новобахмутівка.", "позивний": "\"Томі\"", "звання": "Солдат", "посада": "Стрілець"} /app/storage/hkgu/pages/б/балан-артем-станіславович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
баланчук-юрій-володимирович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d0%bb%d0%b0%d0%bd%d1%87%d1%83%d0%ba-%d1%8e%d1%80%d1%96%d0%b9-%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Баланчук Юрій Володимирович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2025/08/4.png Бабах Сержант розвідник ГУР « Артан» місто Київ півострів Крим   Народився 9 вересня 1987 року в місті Києві. Юрій не був професійним військовим. Він займався одразу кількома видами спорту: греко-римська боротьба, самбо й джип-джитсу. Мав спортивне звання «майстер спорту». Брав участь у чемпіонатах Києва й України, клубних змаганнях і досягав там помітних успіхів. За фахом Юрій був масажистом, працював тренером і писав програми для здорового харчування. З перших днів повномасштабного російського вторгнення доєднався до лав територіальної оборони, обороняв столицю. 18 січня 2023 року перевівся до підрозділу ГУР МОУ «Артан» Разом із побратимами брав участь у поверненні під контроль України бурових вишок «Таврида» та «Петро Годованець» у Чорному морі. Юрій часто виконував бойові завдання в тилу ворога. На жаль, одне з них стало для нього останнім. 4 жовтня 2023 року боєць виконував завдання у тимчасово окупованому Криму. Саме під час нього серце навічно зупинилося 4 жовтня 2023 року. Похований у Києві на Берковецькому кладовищі. Нагороджений: відзнакою Президента України « За оборону України»; нагороджений відзнакою ГУР « За бойові заслуги»; відзнакою ГУР « Зірка Слави» (посмертно)( найбільша нагорода ГУР) ; Удостоєний звання « Героя  України» (посмертно). 09.09.1987 04.10.2023 1987-09-09 2023-10-04 {"дата народження": "09.09.1987", "дата смерті": "04.10.2023", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "півострів Крим", "позивний": "«Бабах»", "звання": "Сержант", "посада": "розвідник", "підрозділ": "ГУР « Артан»"} /app/storage/hkgu/pages/б/баланчук-юрій-володимирович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
балашов-олександр-олегович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d0%bb%d0%b0%d1%88%d0%be%d0%b2-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%b3%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Балашов Олександр Олегович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/02/2.png SLEEPWALKER_117 Молодший сержант Командир 1 механізованого відділення – командир машини 3 механізованого взводу 11 механізована рота 4 механізованого батальйону селище міського типу Турбів Липовецький район Вінницької області місто Дніпро   Народився 05 червня 1989 року у селищі міського типу Турбів Вінницької області  навчався у Турбівській ЗОШ №1. З 2000 року проживав у місті Києві, навчався у Спеціалізованій школі № 260 міста Києва та отримав повну середню освіту. З липня 2007р. по листопад 2008р. проходив військову службу у військовій частині  № А 1414 навчальний підрозділ танкових військ. Дислокується на базі навчального центру “Десна” в селищі міського типу  Десна. Чернігівської області. З 2008р. по  2013 р. навчався у Київському Гуманітарному Інституті, отримав диплом за спеціальністю Менеджер ЗЕД зі знанням іноземної мови (англійська). 2012 році одружився, став батьком (син Балашов Максим Олександрович). Працював у різних закладах Києва на посаді: адміністратора ресторану, барменом. Нагороджений: Наказ Головнокомандувача Збройних Сил України № 343 від 17.02.23 – Сталевий хрест Наказ Головнокомандувача Збройних Сил України № 343 від 17.02.23 – Золотий хрест Наказ Головнокомандувача Збройних Сил України № 914 від 01.05.23 05.06.1989 16.05.2023 1989-06-05 2023-05-16 {"дата народження": "05.06.1989", "дата смерті": "16.05.2023", "місце народження": "селище міського типу Турбів Липовецький район Вінницької області", "місце загибелі": "місто Дніпро", "позивний": "\"SLEEPWALKER_117\"", "звання": "Молодший сержант", "посада": "Командир 1 механізованого відділення – командир машини 3 механізованого взводу", "підрозділ": "11 механізована рота 4 механізованого батальйону"} /app/storage/hkgu/pages/б/балашов-олександр-олегович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
балдачевський-ігор-вікторович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d0%bb%d0%b4%d0%b0%d1%87%d0%b5%d0%b2%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d1%96%d0%b3%d0%be%d1%80-%d0%b2%d1%96%d0%ba%d1%82%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Балдачевський Ігор Вікторович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/06/Балдачевський-Ігор-Вікторович-монітор.jpg Бармен Солдат Бойовий медик 23 ОБСП м. Київ Донецької область, Бахмутський район, село Кліщиївка   Навчався в середній школі№ 280 м. Києва. Отримав спеціальність будівельних доріг та аеродромів в Київському автодорожньому університеті. Працював в Київпакінгу, будував підземні та багатоповерхові паркінги.Приймав участь в Революції Гідності. З початку повномасштабного вторгнення записався до лав ТРО м. Києва.  Пізніше перейшов до 23 окремого батальйону спеціального призначення. Загинув від вибухової та кульової травми. Похований в київській області село Лехнівка. 07.02.1989 18.12.2022 1989-02-07 2022-12-18 {"дата народження": "07.02.1989", "дата смерті": "18.12.2022", "місце народження": "м. Київ", "місце загибелі": "Донецької область, Бахмутський район, село Кліщиївка", "позивний": "\"Бармен\"", "звання": "Солдат", "посада": "Бойовий медик", "підрозділ": "23 ОБСП"} /app/storage/hkgu/pages/б/балдачевський-ігор-вікторович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
балковий-олександр-анатолійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d0%bb%d0%ba%d0%be%d0%b2%d0%b8%d0%b9-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80-%d0%b0%d0%bd%d0%b0%d1%82%d0%be%d0%bb%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Балковий Олександр Анатолійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2020/02/Балковий-О.А-1.jpg   Солдат Стрілець 81-а окрема аеромобільна бригада (90 окремий аеромобільний батальйон) с. В-Кутузовка, м. Алушта, АР Крим м. Київ   У Олександра батько був моряком, тому сім’я подорожувала по всій країні. Школу закінчив в м. Цумань . В м. Владивосток закінчив технічне училище, за спеціальністю «Машиніст судових рефрижераторних установок». Одружився в 2005 році. Згодом у сім’ї народилась дочка, яка була дуже схожа на батька, і була названа – Олександрою. Весь вільний час сім’я проводила разом, дуже багато подорожували, поки не почалась війна. В 2014 році Олександр пішов добровольцем в батальйон «Донбас». В серпні 2014 року був мобілізований Святошинським військовим комісаріатом до лав ЗСУ. Приймав участь в бойових діях с. Піски, ДАП, с. Опитне, с. Водяне Донецької області. Після оборони Донецького аеропорту був госпіталізований з тяжкими травмами грудної клітини, ребер, захворювання легенів. Після реабілітації знов поїхав в зону АТО. 26 січня 2016 р. раптово зупинилось серце. Залишилась донька, дружина і мати.Місце поховання: м. Київ, Берковецьке кладовище. Додатково: Медаль «За вірність народу України» № 21/95 від 02 серпня 2015 року; Відзнака «Учасник бойових дій» від 27 вересня 2015 р.; Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» № 1339 від 15 серпня 2016 р.; Відзнака «Герой Киянин» № 150 від 13 жовтня 2016 р. 20.12.1975 26.01.2016 1975-12-20 2016-01-26 {"дата народження": "20.12.1975", "дата смерті": "26.01.2016", "місце народження": "с. В-Кутузовка, м. Алушта, АР Крим", "місце загибелі": "м. Київ", "звання": "Солдат", "посада": "Стрілець", "підрозділ": "81-а окрема аеромобільна бригада (90 окремий аеромобільний батальйон)"} /app/storage/hkgu/pages/б/балковий-олександр-анатолійович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
баловнєв-дмитро-олександрович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d0%bb%d0%be%d0%b2%d0%bd%d1%94%d0%b2-%d0%b4%d0%bc%d0%b8%d1%82%d1%80%d0%be-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Баловнєв Дмитро Олександрович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2025/04/111-1.jpg   Старший солдат Граномечик 1-ша окрема танкова Сіверська бригада (1 ОТБр, в/ч А1815, пп В1688) у складі Сухопутних військ Збройних Сил України місто Київ Єлизаветівка Покровського району Донецької області Орден За мужність ІІІст Народився 24 квітня 1990 року в місті Києві. Середню освіту здобув у середній загальноосвітній школі №126 міста Києва. У 2005–2009 роках навчався в Київському технікумі електронних приладів за спеціальністю –  програмування для електронно-обчислювальної техніки та автоматизованих систем, за підсумками якого здобув кваліфікацію –  техніка-програміста. У 2011–2012 роках продовжив освіту в Міжнародному Соломоновому університеті, де отримав кваліфікацію бакалавра комп’ютерних наук за спеціальністю – програмне забезпечення систем. У 2012 році проходив службу в Збройних силах України. З 2013 року працював в Державній службі охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України на посаді інженера головного пункту централізованого охоронного спостереження України. 06 жовтня 2024 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив службу на посаді гранатометника механізованого відділення, механізованого взводу механізованого, батальйону військової частини А1815 Сухопутних військ Збройних Сил України. Вірний військовій присязі та українському народові, загинув 17 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Єлизаветівка Покровського району Донецької області. Похований в селі Йосипівка Хмельницької області. Зо особисту мужність та героїзм нагордженей: Орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)  Указ Президента України від 30.05.2025 року №358. 24.04.1990 17.11.2024 1990-04-24 2024-11-17 {"дата народження": "24.04.1990", "дата смерті": "17.11.2024", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "Єлизаветівка Покровського району Донецької області", "звання": "Старший солдат", "посада": "Граномечик", "підрозділ": "1-ша окрема танкова Сіверська бригада (1 ОТБр, в/ч А1815, пп В1688) у складі Сухопутних військ Збройних Сил України"} /app/storage/hkgu/pages/б/баловнєв-дмитро-олександрович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
барановський-петро-васильович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d1%80%d0%b0%d0%bd%d0%be%d0%b2%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d0%bf%d0%b5%d1%82%d1%80%d0%be-%d0%b2%d0%b0%d1%81%d0%b8%d0%bb%d1%8c%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Барановський Петро Васильович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/02/зображення_viber_2024-02-22_09-45-17-018-225x300.png   Солдат Снайпер 1 рота 110 батальйон військова частина А7276 місто Київ населений пункт Діброва Луганської області Орден За мужність ІІІст Барановський Петро Васильович народився 8 березня 1977 року в місті Києві. Навчався в середній школі № 19. Після першого семестра навчання в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» він полишив навчання і пішов працювати програмістом. З першого дня повномасштабного вторгнення рф вступив до Сил територіальної оборони Збройних сил України. В березні місяці прийняв присягу  на захист Батькківщини. Барановський Петро Васильович брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення  оборони України на Донецькому та Луганському напрямках. Героїчно загинув  07 лютого 2023 року поблизу населеного пункту  Діброва Луганської області. 08.03.1977 07.02.2023 1977-03-08 2023-02-07 {"дата народження": "08.03.1977", "дата смерті": "07.02.2023", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "населений пункт Діброва Луганської області", "звання": "Солдат", "посада": "Снайпер", "підрозділ": "1 рота 110 батальйон військова частина А7276"} /app/storage/hkgu/pages/б/барановський-петро-васильович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
баранівський-андрій-васильович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d1%80%d0%b0%d0%bd%d1%96%d0%b2%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d1%96%d0%b9-%d0%b2%d0%b0%d1%81%d0%b8%d0%bb%d1%8c%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Баранівський Андрій Васильович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/11/2-1.png Бест Солдат Старший стрілець 34 окремий стрілецький батальон в/ч А 4032 село Головки Житомирської області місто Бахмут Донецької області   Народився 16.03.1979 р.  в с.Головки Житомирська обл, закінчивши школу пішов навчатися в Київський топографічний технікум, 1999-2000 р. солдат строкової службу, 2005 р закінчив КНУБА з кваліфікацією інженер- будівельк. Проживав з сім’єю, дружиною і двома донечками в Києві,  працював по спеціальності інженером з технічного нагляду за будівництвом, а саме з 2012 року приступив до зведення нового корпусу дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАДИТ». Був активним учасником Помаранчевої революції, Ревелюції гідності, був справжнім патріотом своєї держави. З 05.04.2022 р добровільно пішов на захист рідної України. Загинув 08.02.2023 під час виконання бойового завдання в м. Бахмут. 16.03.1979 08.02.2023 1979-03-16 2023-02-08 {"дата народження": "16.03.1979", "дата смерті": "08.02.2023", "місце народження": "село Головки Житомирської області", "місце загибелі": "місто Бахмут Донецької області", "позивний": "\" Бест \"", "звання": "Солдат", "посада": "Старший стрілець", "підрозділ": "34 окремий стрілецький батальон в/ч А 4032"} /app/storage/hkgu/pages/б/баранівський-андрій-васильович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
барвінок-роман-юрійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d1%80%d0%b2%d1%96%d0%bd%d0%be%d0%ba-%d1%80%d0%be%d0%bc%d0%b0%d0%bd-%d1%8e%d1%80%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Барвінок Роман Юрійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/02/Барвінок-Роман-Юрійович-монітор.jpg Скрипаль Старший матрос Кулеметник, навідник 35 ОБМП (503 ОБМП) м. Одеса Піски, Донецька обл. Орден За мужність ІІІст Народився в Одесі. Згодом переїхав до Києва, де з 16 років проходив вишколи в УНА-УНСО. Активний учасник Мовного майдану та Майдану 2014 року. Взагалі брав участь у всіх акціях щодо суверенітету України та відстоювання її цілісності та звичаїв. Був запеклим патріотом та націоналістом, а крім того, талановитим скрипалем. Музика була його життям, поруч з Україною. Зі своєю скрипкою не розлучався ніколи, грав навіть під час обстрілів. В 21 рік став татом, та коли доньці виповнився рік, в 2016 році пішов добровольцем в ОЛПЗ «Вольф» від УНА-УНСО. Воював в зоні АТО. З 2020 став до лав ЗСУ – підрозділ Морської піхоти – і отримав берет, успішно подолавши смугу перешкод. Був професійним кулеметником та навідником. В березні 2022 року, важко поранений, прикривав відхід своїх побратимів, потім пройшов два кілометра, щоб вивести госпітальєрів, за що отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня. В кінці травня повернувся на фронт. А 2 червня 2022 на передовій загинув його тато, Барвінок Юрій Олександрович (призвався самостійно, вже вдруге, на другий день війни), яким він дуже пишався. Роман загинув 20 серпня 2022 в с. Піски – в бою, зі зброєю в руках, як того і бажав – «як справжній козак та воїн». Похований у м. Київ, на Алеї Героїі Лісового кладовища. Додатково: Нагороджений: Орден «За мужність» II ступеня (посмертно) Орден «За мужність» III ступеня 12.05.1993 20.08.2022 1993-05-12 2022-08-20 {"дата народження": "12.05.1993", "дата смерті": "20.08.2022", "місце народження": "м. Одеса", "місце загибелі": "Піски, Донецька обл.", "позивний": "\" Скрипаль\"", "звання": "Старший матрос", "посада": "Кулеметник, навідник", "підрозділ": "35 ОБМП (503 ОБМП)"} /app/storage/hkgu/pages/б/барвінок-роман-юрійович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
бардадим-павло-сергійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d1%80%d0%b4%d0%b0%d0%b4%d0%b8%d0%bc-%d0%bf%d0%b0%d0%b2%d0%bb%d0%be-%d1%81%d0%b5%d1%80%d0%b3%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Бардадим Павло Сергійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/02/Бардадим.jpg Чингіз Солдат Водій-електрик 93 окрема механізована бригада "Холодний Яр", підрозділ "Signum" місто Київ село Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область Орден За мужність ІІІст Народився  Павло в місті Києві 29 березня 1988 року, потомок старовинного козацького роду Бардадим. Це старовинний рід захисників України, ще прадіди наші землі захищали від татарської орди. У 1995 році пішов до середньої школи 307, яку закінчив в 2002 році. В цьому ж році вступив до Деснянського економіко-правового технікуму при Міжрегіональній Академії управління персоналом. Після закінчення технікуму в 2005 році вступив до Міжрегіональної Академії управління персоналом, яку закінчив в 2009 році за спеціальностями: бакалавр комп’ютерних наук та спеціаліст з системної аналітики та програмування. З 2009  по 2010 роки проходив строкову військову службу у 95 десантно-штурмовій бригаді, м. Житомир, на посаді кулеметник. По звільненню,  працював інженером IT-структури “Укрзалізниці”. Займався спортом, дуже полюбляв риболовлю. Любив та допомагав тваринам, навіть в умовах бойових дій, рятував домашніх тварин та передавав волонтерам. Він був дуже відважною, справедливою та мужньою людиною. Був опорою для своєї родини, люблячим чоловіком. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на Україну, добровільно пішов захищати Батьківщину. У складі Добровольчої народної армії ДФТГ 31 звільняв Київщину та Харківщину від ворога. Після у складі ССО захищав від російської агресії Соледар. 20 грудня 2022 року перейшов до складу 93 ОМБР “Холодний Яр” підрозділ “Signum”, у складі якого відважно захищав Бахмут від початку і до кінця. 13 жовтня 2023 року  “Чингіз” загинув у запеклому бою біля села Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область Вічна пам’ять та Слава Герою! Похований Павло на Лісовому кладовище, алеї Слави. Нагороджений: Медаллю “За оборону рідної держави”; Медаллю “Захисника Вітчизни”; Магрудною медаллю “Ветеран війни”. Орденом “За мужність” ІІІ ступеня. 29.03.1988 13.10.2023 1988-03-29 2023-10-13 {"дата народження": "29.03.1988", "дата смерті": "13.10.2023", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "село Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область", "позивний": "\"Чингіз\"", "звання": "Солдат", "посада": "Водій-електрик", "підрозділ": "93 окрема механізована бригада \"Холодний Яр\", підрозділ \"Signum\""} /app/storage/hkgu/pages/б/бардадим-павло-сергійович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
баришполець-олександр-володимирович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d1%80%d0%b8%d1%88%d0%bf%d0%be%d0%bb%d0%b5%d1%86%d1%8c-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80-%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Баришполець Олександр Володимирович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2025/09/2.png Ірпінь Солдат Водій-електрик 2-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів 82 окрема десантно-штурмова бригада Збройних сил України село Мотижин Київської області населений пункт Гончаровка Курської області Орден За мужність ІІІст Олександр народився 19 січня 1989 року, у селі Мотижин,  на той час Макарівського р-ну. Він народився на велике церковне свято Водохреща, яке за старим календарем відзначалось саме в цей день. Кожне своє день народження Олександр починав із пірнання до лунки, обожнював цю традицію. З 1996 року по 2004 рр. навчався у   загальноосвітній школі №237 у міста Києва. У 2007 році закінчив вище професійно-технічне училище №25, де отримав професію плиточника-мозаїста. Олександр з юнацьких років почав працювати у сфері логістики. З 2010 року працював у компанії ТОВ «Автокрісла», спочатку менеджером відділу логістики, згодом був підвищений до начальника відділу. Обожнював автоперегони, мотоспорт, велоспорт, риболовля, футбол. Голвними принципами були мужність, честь, справедливість, гідність, чесність. Життєва позиція: Хто, як не я! Люди закінчуються, але ми повинні стояти до кінця, на захисті своїх дітей! Мирне та світле майбутнє для свого сина та свобода були для Олександра понад усе! У 2024 році був мобілізований до Збройних Сил України, де він приєднався до лав 82 окремої десантно-штурмової бригади (в/ч А2582). Став солдатом взводу безпілотних літальних авіаційних комплексів, першого штурмового десантного батальйону. Під час виконання бойового завдання і захищаючи суверенітет та незалежність України воїн отримав тяжке поранення у результаті ураження саморобним вибуховим пристроєм противника, поблизу населеного пункту Гончаровка, Курської обл., на території РФ. Лікарі боролися за його життя 11 днів. Загинув 3 березня 2025 року в населеному пункті Гончаровка Курської області під час виконання бойового завдання. Похований у селі Ясногородка (Фастівський район, Київська область), Алея Слави. Нагороджений: орденом “За мужність” ІІІ ступеня. 19.01.1989 03.03.2025 1989-01-19 2025-03-03 {"дата народження": "19.01.1989", "дата смерті": "03.03.2025", "місце народження": "село Мотижин Київської області", "місце загибелі": "населений пункт Гончаровка Курської області", "позивний": "«Ірпінь»", "звання": "Солдат", "посада": "Водій-електрик 2-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів", "підрозділ": "82 окрема десантно-штурмова бригада Збройних сил України"} /app/storage/hkgu/pages/б/баришполець-олександр-володимирович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
барчишин-григорій-григорович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d1%80%d1%87%d0%b8%d1%88%d0%b8%d0%bd-%d0%b3%d1%80%d0%b8%d0%b3%d0%be%d1%80%d1%96%d0%b9-%d0%b3%d1%80%d0%b8%d0%b3%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Барчишин Григорій Григорович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/04/Барчишин-В2.jpg Грім Солдат Водій стрілецьке відділення стрілецького взводу військової частини А7376 місто Львів смт. Іванівське, Бахмутський район, Донецька область     03.04.1986 21.05.2023 1986-04-03 2023-05-21 {"дата народження": "03.04.1986", "дата смерті": "21.05.2023", "місце народження": "місто Львів", "місце загибелі": "смт. Іванівське, Бахмутський район, Донецька область", "позивний": "\"Грім\"", "звання": "Солдат", "посада": "Водій", "підрозділ": "стрілецьке відділення стрілецького взводу військової частини А7376"} /app/storage/hkgu/pages/б/барчишин-григорій-григорович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
басистий-максим-васильович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d1%81%d0%b8%d1%81%d1%82%d0%b8%d0%b9-%d0%bc%d0%b0%d0%ba%d1%81%d0%b8%d0%bc-%d0%b2%d0%b0%d1%81%d0%b8%d0%bb%d1%8c%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Басистий Максим Васильович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2026/03/14.png Адвокат Майор Командир роти 43 окремої артилерійської бригади 43 окрема артилерійська бригада місто Хорог, Таджикистан Київська міська клінічна лікарня № 1   Басистий Максим Васильович народився 10 вересня 1981 року в місті Хорог, у Таджикистані, в родині військового. Атмосфера служби, честі та відповідальності змалку формувала його світогляд і характер, закладаючи основу для майбутнього життєвого шляху. Після закінчення школи він обрав шлях служіння державі та вступив до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Отримавши юридичну освіту та офіцерське звання лейтенанта, Максим розпочав професійну діяльність у Броварській прокуратурі, де обіймав посаду старшого слідчого. Його вирізняли принциповість, відповідальність і відданість справі. З початком російської агресії у 2014 році він не залишився осторонь — добровільно став на захист України, обійнявши посаду командира роти окремої артилерійської бригади. У найскладніші часи він проявив себе як рішучий і мужній командир, здатний брати на себе відповідальність і вести за собою людей. З перших днів повномасштабного вторгнення у 2022 році Максим знову добровільно став до лав Збройних Сил України. Брав активну участь у бойових діях на Луганському та Харківському напрямках, залишаючись вірним присязі та обов’язку перед Батьківщиною. З 2023 року він продовжив службу як старший офіцер відділу штабу Командування Сухопутних військ, де його досвід, знання та стратегічне мислення були надзвичайно цінними для організації та координації військових дій. Будучи командиром, Максим завжди дбав про своїх підлеглих: складав списки на нагородження для бійців, які відзначилися, але ніколи не подавав до відзначення себе. У його особовій справі не було записано жодної нагороди — не через їх відсутність, а через його скромність і принциповість. Поза службою Максим був люблячим чоловіком і батьком. Він був одружений, виховував доньку, яка народилася у 2024 році —донечка для нього була надією, радістю і продовженням. «Битися, а не журитися» — служба для нього була чіткою справою: порядок, дисципліна, без зайвого. 11 травня 2025 року Максим Басистий помер у Київській міській клінічній лікарні №1. Його жит… 10.09.1981 11.05.2025 1981-09-10 2025-05-11 {"дата народження": "10.09.1981", "дата смерті": "11.05.2025", "місце народження": "місто Хорог, Таджикистан", "місце загибелі": "Київська міська клінічна лікарня № 1", "позивний": "\"Адвокат\"", "звання": "Майор", "посада": "Командир роти 43 окремої артилерійської бригади", "підрозділ": "43 окрема артилерійська бригада"} /app/storage/hkgu/pages/б/басистий-максим-васильович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
басік-михайло-михайлович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d1%81%d1%96%d0%ba-%d0%bc%d0%b8%d1%85%d0%b0%d0%b9%d0%bb%d0%be-%d0%bc%d0%b8%d1%85%d0%b0%d0%b9%d0%bb%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Басік Михайло Михайлович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2025/12/Басік-М.М.jpg БАРС Молодший сержант Стрілець, водій-механік 207 батальйон ТРО, 241 бригада в.ч А7376 село Тужар Чернігівська область госпіталь міста Києва   Народився Басік Михайло Михайлович 09 жовтня 1971 року в селі Тужар, Козелецького району, Чернігівської області. Закінчив Косачівську середню школу та Київський будівельний технікум транспортного будівництва. З 1988 року проживав і працював у Києві. Понад 20 років віддав роботі в «Київметробуді», де працював прохідником. Був чесною, принциповою людиною, завжди готовою прийти на допомогу. Людина слова і діла, зі справжнім чоловічим характером. Водночас — турботливий і люблячий батько, чоловік та син. Заради майбутнього своїх дітей і України з перших днів повномасштабного вторгнення росії добровольцем вступив до лав територіальної оборони, сказавши: «Це війна батьків — дітям там нема що робити». Брав участь у бойових діях із визволення Києва та Київської області, Донецької області, Бахмутського району. За відвагу, принциповість і вірність присязі, за захист рідної землі та майбутнього своїх дітей нагороджений • відзнакою Президента України «За оборону України» •відзнакою «Учасник бойових дій». Помер 13 листопада 2023 року внаслідок тяжкої хвороби, отриманої під час російсько-української війни. Похований у Бучанському районі, село Гавронщина. 09.10.1971 13.11.2023 1971-10-09 2023-11-13 {"дата народження": "09.10.1971", "дата смерті": "13.11.2023", "місце народження": "село Тужар Чернігівська область", "місце загибелі": "госпіталь міста Києва", "позивний": "«БАРС»", "звання": "Молодший сержант", "посада": "Стрілець, водій-механік", "підрозділ": "207 батальйон ТРО, 241 бригада в.ч А7376"} /app/storage/hkgu/pages/б/басік-михайло-михайлович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
бахуринський-юрій-леонідович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b0%d1%85%d1%83%d1%80%d0%b8%d0%bd%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d1%8e%d1%80%d1%96%d0%b9-%d0%bb%d0%b5%d0%be%d0%bd%d1%96%d0%b4%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Бахуринський Юрій Леонідович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2025/09/Альфапрве.jpg Альфа Молодший сержант Командир відділення НГУ 3-тя бригада оперативного призначення «Спартан» в/ч 3017 місто Київ місто Бахмут Донецька область Орден За мужність ІІІст Бахуринський Юрій Леонідович народився 31.01.1983 року  в місці Київ.Здобув вищу освіту, був цілеспрямованою та працьовитою людиною. У мирному житті займався підприємництвом — очолював власний бізнес у сфері транспорту та будівництва. З початком повномасштабного вторгнення в Україну у лютому 2022 року не залишився осторонь — вже в перші дні війни добровільно приєднався до військового формування Національної гвардії України в складі 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана «Спартан» на посаді командира відділення. Брав участь у запеклих боях на Харківщині та Донеччині. Зокрема, захищав Україну під час бойових дій у Соледарі, Покровську, Козачій Лопані, Бахмуті . Загинув 16.01.2023 року в місті Бахмут,місті, яке стало символом незламності українського спротиву, в наслідок вибухової травми, отриманої під час бойового зіткнення з противником .До останнього залишався вірним присязі, побратимам і Батьківщині. За особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений: •орденом «За мужність» III ступеня. Похований Бахуринський Юрій Леонідович в місці Київ на Лісовому кладовищі. 31.01.1983 16.01.2023 1983-01-31 2023-01-16 {"дата народження": "31.01.1983", "дата смерті": "16.01.2023", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "місто Бахмут Донецька область", "позивний": "«Альфа»", "звання": "Молодший сержант", "посада": "Командир відділення", "підрозділ": "НГУ 3-тя бригада оперативного призначення «Спартан» в/ч 3017"} /app/storage/hkgu/pages/б/бахуринський-юрій-леонідович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
бевзюк-андрій-іванович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b5%d0%b2%d0%b7%d1%8e%d0%ba-%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d1%96%d0%b9-%d1%96%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Бевзюк Андрій Іванович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/08/зображення_viber_2024-08-22_14-17-56-258.jpg БРАБУС Солдат Стрілець-помічник гранатометника 2 стрілецького відділення, 2 стрілецького взводу, 1 стрілецької роти військової частини А4125, 72 бригада імені «Чорних Запорожців» місто Київ населений пункт Зайцеве Бахмутський район Донецька область   Андрій був Великою людиною, найкращим сином, татом, чоловіком, братом та другом! Він завжди віддавав себе цілком і повністю своїй країні і рідним! Відважний патріот Своєї рідної України! Пішов захищати нашу землю з перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, і віддав своє життя за нас усіх! Похований: м.Київ, Міське кладовище, 42 ділянка,6 ряд, 28 місце. Нагороджений: Орденом Святого Архістратига Михаїла (за заслуги з відродження духовності, проявлення мужності й героїзму у захисті України та підтримку Української Православної Церкви Київського Патріархату (посмертно). 18.12.1988 26.07.2022 1988-12-18 2022-07-26 {"дата народження": "18.12.1988", "дата смерті": "26.07.2022", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "населений пункт Зайцеве Бахмутський район Донецька область", "позивний": "«БРАБУС»", "звання": "Солдат", "посада": "Стрілець-помічник гранатометника", "підрозділ": "2 стрілецького відділення, 2 стрілецького взводу, 1 стрілецької роти військової частини А4125, 72 бригада імені «Чорних Запорожців»"} /app/storage/hkgu/pages/б/бевзюк-андрій-іванович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
бевзюк-олексій-іванович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b5%d0%b2%d0%b7%d1%8e%d0%ba-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d1%96%d0%b9-%d1%96%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Бевзюк Олексій Іванович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/05/Бевзюк-Олексій-Іванович-монітор.jpg Мерс Рядовий Срілець 72-а окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців м. Київ Донецька обл. м. Курахове   Олексій був громадським та політичним діячем, багаторазовий призером  національних змагань з рукопашного бою. Олексій навчався в школі №9 Оболонського р-ну. Здобув декілька вищих освіт. Був істинним патріотом і мужнім воїном. Був принциповим, справедливим та надійним, справжнім сином України! З початку повномаштабної війни Олексій пішов добровольцем. 7.12.2022 року під час виконання бойового завдання загинув. Це величезна втрата для рідних і близьких . Похований в  м. Київ, Берковецьке кладовище. За Україну віддав найдорожче- своє життя 20.10.1986 07.12.2022 1986-10-20 2022-12-07 {"дата народження": "20.10.1986", "дата смерті": "07.12.2022", "місце народження": "м. Київ", "місце загибелі": "Донецька обл. м. Курахове", "позивний": "\"Мерс\"", "звання": "Рядовий", "посада": "Срілець", "підрозділ": "72-а окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців"} /app/storage/hkgu/pages/б/бевзюк-олексій-іванович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
бездольний-олексій-сергійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b5%d0%b7%d0%b4%d0%be%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d0%b8%d0%b9-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d1%96%d0%b9-%d1%81%d0%b5%d1%80%d0%b3%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Бездольний Олексій Сергійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/12/image_6483441.jpg Арієць Лейтенант Офіцер групи планування штабу 515 окремого батальйону спеціального призначення 1 окремої бригади спеціального призначення 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України. 515 окремий батальйон спеціального призначення 1 окремої бригади спеціального призначення 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України місті Борзна Чернігівської області населений пункт Красна Гора Бахмутський район Донецька область Орден Б. Хмельницького ІІІст БЕЗДОЛЬНИЙ ОЛЕКСІЙ СЕРГІЙОВИЧ «АРІЄЦЬ» «Ну а як не їхати? Якщо ніхто не поїде туди… Яких звань і почестей? Треба лиш захистити Батьківщину і відігнати ворога… Приходиться приймати цю реальність, щоб не соромно самому собі в очі дивитись було… Всі після війни додому підуть. Нікому ті звання не треба…». (1 жовтня 1994 – 5 січня 2023) Місце народження: м. Борзна Чернігівської області. Місце загибелі: населений пункт Красна Гора, Бахмутський район, Донецька область. Звання: Лейтенант. Посада: Офіцер групи планування штабу. Підрозділ: 515 окремий батальйон спеціального призначення 1 окремої бригади спеціального призначення 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України. ІСТОРІЯ МУЖНОСТІ, ГІДНОСТІ ТА ЛЮБОВІ ДО УКРАЇНИ. Олексій Сергійович Бездольний народився 1 жовтня 1994 року в місті Борзна Чернігівської області. Тут, серед спокійної краси Полісся, він зробив свої перші кроки до великого життєвого шляху. Навчався в Борзнянській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів імені Христини Алчевської, де з юного віку проявляв інтелект, цілеспрямованість і глибоку повагу до української культури та історії. Користувався з шкільних років повагою педагогів та учнів, був старостою класу, приймав участь у шкільних змаганнях та обласних олімпіадах, на яких займав призові місця. Олексій завжди мав багато друзів, користуючись великим авторитетом, не дозволяв проявляти цькування та булінг щодо учнів у школі. Олексій мав ясний розум, гідність і тонке почуття справедливості, у поєднанні з легкістю комунікації та мудрістю не по роках, тому його вибір фаху був невипадковим. У 2012 році він вступив до юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де здобув ступінь бакалавра за спеціалізацією «Адвокатура». Уже тоді поєднував навчання з програмою підготовки офіцерів запасу у Військовому інституті при університеті. Дуже поважав та любив Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Вважав його найкращим Вузом України і говорив що його діти будуть навчатися саме в цьому університеті. … 01.10.1994 05.01.2023 1994-10-01 2023-01-05 {"дата народження": "01.10.1994", "дата смерті": "05.01.2023", "місце народження": "місті Борзна Чернігівської області", "місце загибелі": "населений пункт Красна Гора Бахмутський район Донецька область", "позивний": "\"Арієць\"", "звання": "Лейтенант", "посада": "Офіцер групи планування штабу 515 окремого батальйону спеціального призначення 1 окремої бригади спеціального призначення 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України.", "підрозділ": "515 окремий батальйон спеціального призначення 1 окремої бригади спеціального призначення 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України"} /app/storage/hkgu/pages/б/бездольний-олексій-сергійович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
безрук-володимир-миколайович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b5%d0%b7%d1%80%d1%83%d0%ba-%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80-%d0%bc%d0%b8%d0%ba%d0%be%d0%bb%d0%b0%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Безрук Володимир Миколайович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2025/01/image0.jpeg Борода Солдат стрільця-снайпера 1-го відділення 1-го аеромобільного взводу 1-ї аеромобільної роти 81-а окрема аеромобільна Слобожанська бригада Збройних сил України місто Київ населений пункт Білогорівка Донецької області Орден За мужність ІІІст Народився та виріс у місті Києві. У 1998 році здобув середню освіту в спеціалізованій загальноосвітній школі №159 м. Києва з поглибленим вивченням англійської мови. У 2001 році закінчив професійно-технічне училище №7 м. Києва, отримав диплом із відзнакою та кваліфікацію столяра, верстатника деревообробних верстатів. Володимир мав “золоті руки” і працював за спеціальністю, втілюючи майстерність і талант у кожній створеній речі. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України у 2022 році не залишився осторонь. Неодноразово звертався до територіального центру комплектування, щоб стати на захист України. 29 травня 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на посаді стрільця-снайпера 1-го відділення 1-го аеромобільного взводу 1-ї аеромобільної роти, 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади. Під час служби був тричі поранений, проте щоразу повертався до строю, адже вважав своїм святим обов’язком боронити рідну землю. Четверте поранення, на жаль, стало фатальним. Загинув 24 березня 2024 року під час виконання обов’язків військової служби, героїчно захищаючи свою Батьківщину. Володимир був світлою, чесною, мудрою та відповідальною людиною. Побратими знали його під позивним “Борода” як взірець мужності, відданості й незламності духу. Він залишив у скорботі люблячу дружину, матір і брата. Його ім’я назавжди вписане в історію боротьби за свободу України. Пам’ять про Володимира житиме в серцях рідних, друзів і вдячного українського народу. Нагороджений: орденом “За мужність” ІІІ ступеня; відзнакою Президента України “За оборону України”. 12.03.1983 24.03.2024 1983-03-12 2024-03-24 {"дата народження": "12.03.1983", "дата смерті": "24.03.2024", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "населений пункт Білогорівка Донецької області", "позивний": "“Борода”", "звання": "Солдат", "посада": "стрільця-снайпера 1-го відділення 1-го аеромобільного взводу 1-ї аеромобільної роти", "підрозділ": "81-а окрема аеромобільна Слобожанська бригада Збройних сил України"} /app/storage/hkgu/pages/б/безрук-володимир-миколайович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
белошицький-ігор-анатолійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b5%d0%bb%d0%be%d1%88%d0%b8%d1%86%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d1%96%d0%b3%d0%be%d1%80-%d0%b0%d0%bd%d0%b0%d1%82%d0%be%d0%bb%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Белошицький Ігор Анатолійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2020/03/Белошицький-І.А..jpg Белаз Лейтенант міліції Міліціонер Окремий загін спеціального призначення «Азов» Східне ОТО НГУ м. Київ с. Павлопіль, Новоазовський р-н, Донецька обл. Орден За мужність ІІІст З 6 років навчався у 32 гімназії м. Києва, 10-11 класи – у спеціалізованій школі № 44 м. Києва, далі навчався в Академії менеджмену і підприємництва України (факультет міжнародної економіки). Працював, любив спорт та життя. Під час знешкодження ворожої диверсіонно-розвідувальний групи автомобіль, на якому рухався Ігор, підірвався на встановленному терористами фугасі. Додатково: 18.10.2018 р. була відкрита меморіальна дошка в 32 гімназії м. Києва, де навчався Ігор. Посмертно нагороджено Орденом «За мужність» ІІІ ступеня; Медаль “Честь, Слава, Держава» від громади м. Києва; Медаль «Захисник Маріуполя» від А. Авакова (відома заохочувальна відзнака за відвагу в службі від Авакова). 18.09.1988 12.12.2014 1988-09-18 2014-12-12 {"дата народження": "18.09.1988", "дата смерті": "12.12.2014", "місце народження": "м. Київ", "місце загибелі": "с. Павлопіль, Новоазовський р-н, Донецька обл.", "позивний": "\"Белаз\"", "звання": "Лейтенант міліції", "посада": "Міліціонер", "підрозділ": "Окремий загін спеціального призначення «Азов» Східне ОТО НГУ"} /app/storage/hkgu/pages/б/белошицький-ігор-анатолійович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
белінський-роман-володимирович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b5%d0%bb%d1%96%d0%bd%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d1%80%d0%be%d0%bc%d0%b0%d0%bd-%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Белінський Роман Володимирович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/06/Белінський-Роман-Володимирович.jpg   Солдат Стрілець 25- десантно штурмова бригада м. Бар Донецька область, селище Новолуганське   Роман народився в місті Бар, Вінницької області 23 квітня 1981 року. Закінчив школу № 2 в рідному місті. Після 9 –го  класу пішов навчатися в Барське професійне технічне училище та отримав спеціальність штукатур, лицювальник, плиточник. В 2001 році закінчив Кузьминецьке  професійне технічне училище №34 та здобув ще одну спеціальність – машиніст, слюсар ремонту машин, водій. Його захопленням були кінний спорт. З 2003 – 2008 роки готував в Англії коней на змагання королеви Єлизавети ІІ. В 2008 році Роман повернувся з Англії в Україну та працював на Київському іподромі тренером кінного спорту. Приймав участь у змаганнях. Має багато кубків та медалей за отримані призові місця. Отримав звання кандидату майстра кінного спорту. На початку повномасштабного вторгнення вивозив коней, які не загинули з Ірпеня, Бучі, Гостомеля, Харкова, Сум, Чернігова. Також займався евакуацію загиблих з Донецької області. З 5.06.2022 року був призваний до лав ЗСУ Подільським РТЦК та СП м. Києва. Брав участь в боях Луганської та Донецької обл. Роман загинув 19 липня 2022 року від отриманих поранень не сумісних з життям в селищі Новолуганське Донецької області. Похований в м. Бар. Брат, друг, чоловік для дружини, батько для дітей, син для батьків, онук для бабусь та дідусів. «Не пробачу російському народу за втрату брата та всіх людей України, найкращої Країни в світі. Слава Україні, Слава всім людям нашої Країни. Дякую всім хлопцям та дівчатам, які боронять нашу країну!» – наголошує брат Романа. 23.04.1981 19.07.2022 1981-04-23 2022-07-19 {"дата народження": "23.04.1981", "дата смерті": "19.07.2022", "місце народження": "м. Бар", "місце загибелі": "Донецька область, селище Новолуганське", "звання": "Солдат", "посада": "Стрілець", "підрозділ": "25- десантно штурмова бригада"} /app/storage/hkgu/pages/б/белінський-роман-володимирович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
бенедищук-сергій-васильович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b5%d0%bd%d0%b5%d0%b4%d0%b8%d1%89%d1%83%d0%ba-%d1%81%d0%b5%d1%80%d0%b3%d1%96%d0%b9-%d0%b2%d0%b0%d1%81%d0%b8%d0%bb%d1%8c%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Бенедищук Сергій Васильович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/10/IMG_4703-1-e1698137426930.jpg Беня Солдат Стрілець 130 батальйон територіальної оборони м. Києва м. Київ Населений пункт Дементіївка, Дергачівський район, Харківська область   Народився і весь час проживав в місті Києві. Українець. Навчався в київських середніх школа №22 та №286. Вищу освіту здобув зі спеціальності: «Менджмент в системах автосервісу». Все своє життя був вірним обраній професії. Принциповий, порядний, висококваліфікований фахівець. Людина – зразок відданості своїй країні. Дуже любив природу і усамітнення. А також відпочинок з наметами на берегах Десни. Захоплювався рок музикою і грою на барабанах. І взагалі, любив життя у всіх його проявах! Загинув під час виконання військових обов’язків в районі бойових дій населеного пункту Дементіївка.  Похований на новому кладовищі в с. Новосілки, Фастівського району, Київської області. Нагороджений: Медаллю «За оборону міста – героя України Харкова». 27.03.1976 27.06.2022 1976-03-27 2022-06-27 {"дата народження": "27.03.1976", "дата смерті": "27.06.2022", "місце народження": "м. Київ", "місце загибелі": "Населений пункт Дементіївка, Дергачівський район, Харківська область", "позивний": "\"Беня\"", "звання": "Солдат", "посада": "Стрілець", "підрозділ": "130 батальйон територіальної оборони м. Києва"} /app/storage/hkgu/pages/б/бенедищук-сергій-васильович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
берба-олександр-анатолійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b5%d1%80%d0%b1%d0%b0-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80-%d0%b0%d0%bd%d0%b0%d1%82%d0%be%d0%bb%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Берба Олександр Анатолійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2026/07/67.png Ворчун Сержант старший стрілець 25-й окремий мотопіхотний батальйон Збройних сил України село Глушківці Хмельницької області село Переїзне Донецької області Орден За мужність ІІІст Народився в село Глушківці Хмельницької області. З 1975 по 1985 рік навчався у Глушковецькій середній школі Ярмолинецького району Хмельницької області, де здобув повну загальну середню освіту. У 1988–1989 роках навчався у СПТУ № 17 м. Києва за спеціальністю «слюсар-ремонтник». Трудову діяльність розпочав у 1989 році на посаді слюсаря-ремонтника у ВАТ «Київський м’ясокомбінат», де працював до 2001 року. У 2004 році працював механіком з ремонту обладнання у ПІІ «Русанівський м’ясокомбінат». Протягом 2005–2009 років обіймав посаду слюсаря-складальника у ТОВ «ІКВЕЛ». У 2009–2010 роках працював слюсарем механоскладальних робіт у ПП «МАЙСТЕР-1». У 2010–2011 роках працював вантажником у ТОВ «УПС». З 2012 по 2014 рік працював механіком цеху у ТОВ «Хлібокомбінат «Перший приватний». У 2017–2022 роках працював прибиральником службових приміщень у комунальному закладі «ДЮСШ «АТЛЕТ». Особливе місце в його житті займала риболовля. Він любив тихі світанки біля річки, де знаходив душевний спокій, відновлював сили та насолоджувався єднанням із природою. Не меншою пристрастю були лісові прогулянки. Захоплений грибник, він знав найпотаємніші лісові стежки, тонко відчував красу природи й умів знаходити радість у простих речах. Його життя ґрунтувалося на високих моральних цінностях і почутті відповідальності. У 2022 році він свідомо й добровільно вступив до лав Збройних Сил України, зробивши цей крок як прояв особистої відповідальності за долю своєї держави. Вірність військовій присязі, честь і мужність були для нього не просто словами, а життєвими орієнтирами. У найскладніших бойових обставинах він умів приймати виважені рішення, проявляв рішучість і неодноразово допомагав побратимам виходити з небезпечних ситуацій. Він був готовий пожертвувати власним життям заради свободи України, безпеки рідних і майбутнього наступних поколінь. Водночас найбільшою цінністю для нього залишалася родина. Він був турботливим сином, люблячим чоловіком, відповідальним батьком і щасливим дідусем, завжди ставлячи добробут близьких вище за власні інтереси… 26.11.1967 14.07.2024 1967-11-26 2024-07-14 {"дата народження": "26.11.1967", "дата смерті": "14.07.2024", "місце народження": "село Глушківці Хмельницької області", "місце загибелі": "село Переїзне Донецької області", "позивний": "\"Ворчун\"", "звання": "Сержант", "посада": "старший стрілець", "підрозділ": "25-й окремий мотопіхотний батальйон Збройних сил України"} /app/storage/hkgu/pages/б/берба-олександр-анатолійович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
береговий-сергій-георгійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b5%d1%80%d0%b5%d0%b3%d0%be%d0%b2%d0%b8%d0%b9-%d1%81%d0%b5%d1%80%d0%b3%d1%96%d0%b9-%d0%b3%d0%b5%d0%be%d1%80%d0%b3%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Береговий Сергій Георгійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2020/02/Береговий-С.Г.jpg Берег Старший солдат Заступник командира 30-а окрема механізована бригада м. Київ с. Луганське, Артемівський район, Донецька область Орден За мужність ІІІст Сергій був старанним учнем, мав гарну поведінку та непоганий фізичний розвиток. Ходив на гурток альпінізму та відвідував секцію кікбоксингу, разом з ним займалися і легендарні брати Клички. Після школи 01.09.1991 р. вступив та 24.06.1994 р. закінчив ПТУ № 18 (зараз Київський професійний ліцей будівництва і фітодизайну), здобув спеціальність “столяр 4 розряду”. Згідно характеристики наставників він був дуже наполегливим та працьовитим учнем. В 1993—1994-х роках разом з німецькими та турецькими робітниками Сергій приймав участь у будівництві мікрорайону (вул. Ф. Ернста та вул. І.Пулюя) для колишніх військовослужбовців, які служили в Німеччині, який потім в народі так і назвали «Турецький». Здобув досвід роботи маляром, цегельником, сантехніком, електриком, газоелектрозварником. В 2012 р. його підприємство приймало участь в будівництві ТРЦ «Ocean Plaza», який зараз є окрасою м. Києва. Взимку 2013 р. на початку 2014 р. Сергій брав активну участь в Революції гідності на Майдані незалежності. З початком російської збройної агресії проти України пішов добровольцем до лав Збройних сил. 22.09.2014 Сергій приступив до служби в 30 ОМБр на посаді – солдата- заступника командира бойової машини- навідника оператора 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону ВОС-121100А. Потім став заступником командира бойової машини. З 25.01.2015 по 14.07.2015 Береговий С. Г. безпосередньо брав участь в зоні бойових дій у Донецькій та Луганській областях. 06.02.2015 р. в запеклих боях поблизу м. Дебальцеве БМП Берегового Сергія під шквальним вогнем вивозила поранених побратимів з с. Рідкодуб Сергія Лучкіна, Павла Єгорова, Валерія Нагорного. З 07.02.2015 р. відбувалися бої за с. Логвинове. Після взвод Берегового Сергія зайшов в місто Вуглегірськ. На початку березня 2015 року взвод зайняв позиції в смт Луганське Артемівського р-ну Донецької обл. Відбувалися постійні мінометні та обстріли з стрілецької зброї противника. 14.07.2015 р. Береговий Сергій загинув в смт. Луганське від мінометно… 25.09.1976 14.07.2015 1976-09-25 2015-07-14 {"дата народження": "25.09.1976", "дата смерті": "14.07.2015", "місце народження": "м. Київ", "місце загибелі": "с. Луганське, Артемівський район, Донецька область", "позивний": "\"Берег\"", "звання": "Старший солдат", "посада": "Заступник командира", "підрозділ": "30-а окрема механізована бригада"} /app/storage/hkgu/pages/б/береговий-сергій-георгійович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
бережний-юрій-олександрович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b5%d1%80%d0%b5%d0%b6%d0%bd%d0%b8%d0%b9-%d1%8e%d1%80%d1%96%d0%b9-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Бережний Юрій Олександрович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2020/03/Бережний-Ю.О..jpg   Сержант Командир відділення 91-ий окремий полк оперативного забезпечення с. Чупахівка, Охтирський район, Сумська область під Іловайськом, Донецька область Орден За мужність ІІІст Народився Юрій Олександрович у селі Чупахівка Охтирського району Сумської області. Закінчив професійне училище за спеціальністю електрик-кіномеханік. Проходив строкову службу, після якої залишився в армії контрактником. Здобув спеціальність з розмінування боєприпасів. З березня 2014 року був направлений у зону АТО. Залишилися сім’я: дружина і син. Похован в селі Чупахівка Охтирського району Сумської області. Додатково: На фасаді Чупахівської школи відкрито меморіальну дошку. Указом Президента України від 14 листопада 2014 року № 873/2014 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 27.04.1984 29.08.2014 1984-04-27 2014-08-29 {"дата народження": "27.04.1984", "дата смерті": "29.08.2014", "місце народження": "с. Чупахівка, Охтирський район, Сумська область", "місце загибелі": "під Іловайськом, Донецька область", "звання": "Сержант", "посада": "Командир відділення", "підрозділ": "91-ий окремий полк оперативного забезпечення"} /app/storage/hkgu/pages/б/бережний-юрій-олександрович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
березніцький-руслан-аркадійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b5%d1%80%d0%b5%d0%b7%d0%bd%d1%96%d1%86%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d1%80%d1%83%d1%81%d0%bb%d0%b0%d0%bd-%d0%b0%d1%80%d0%ba%d0%b0%d0%b4%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Березніцький Руслан Аркадійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2025/01/Березніцький_229.jpg Олімп Солдат стрілець-снайпер 25-та окрема повітрянодесантна Січеславська бригада 1 парашутно-десантного відділеня 2 парашутно-десантного взводу 5 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальону місто Київ н.п. Карлівка, Покровський район, Донецька область   Народився та виріс Руслан в місті Києві. Навчався та закінчив в 2010 році ліцей №240 “СОЦІУМ”. З дитинства любив спорт. Був гравцем регбійного клубу “ЕГЕР” (м.Київ). Приймав участь в чемпіонатах України та міжнародних змаганнях. Після школи вступив та закінчив Національний Університет Фізичного Виховання і Спорту України. Отримав професію фітнес-тренер, викладач фізичного виховання. Працював керівником секції та тренером пауерліфтингу та бодібілдінгу ФОЦ “ГОЛОСІЄВО” м. Київ. Любив свою роботу, тренував та виховав багато дітей  СК “ УСПІХ”. 24 лютого 2022 року одразу пішов добровольцем до територіальної оборони міста Києва. Був оборонцем Києва до звільнення Київської області в квітні 2022 року. Весь час приймав активну участь в житті міста . Неодноразово був донором крові, чим підтверджував свою соціальну відповідальність рятуючи чиєсь життя. В квітні 2024 року під час мобілізації був призваний на військову службу. Приймав участь у бойових діях на Покровському напрямку. Зі слів побратимів показав себе –  як хоробрий воїн і надійний побратим. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Карлівка , Покровського району Донецької області, рятуючи побратима, в бою за Україну, її свободу та незалежність. Руслан любив життя, свою родину, обожнював своє рідне місто Київ, був добрим, веселим, надійним, мужнім та професійним. Щиро вірив в незламність та перемогу! Його вислів закарбується в вічність “ЗАРАЗ ПИШЕТЬСЯ НОВА ІСТОРІЯ КРАЇНИ І Я ЧАСТИНА ЦІЄЇ ІСТОРІЇ” Назавжди Ваш ОЛІМП. Назавжди 31 рік. 12 серпня 2022 року нагороджений  Подякою “ За особистий внесок у розвиток  молодіжного руху та активну громадську позицію” Київського міського голови В. Кличко. 23 грудня 2024 року в СК “УСПІХ” ФОЦ  “ГОЛОСІЄВО” відбувся турнір з пауерліфтінгу пам’яті тренера Руслана Березніцького. 01 серпня 2024 року загинув виконуючи бойове завдання в населеному пункті Карлівка Покровського району Донецької області. Похований Руслан на Алеї Слави кладовища “Сухий Яр” міста Біла Церква. БУТИ ВОЇНОМ- ЖИТИ ВІЧНО! Ці слова при… 29.03.1993 01.08.2024 1993-03-29 2024-08-01 {"дата народження": "29.03.1993", "дата смерті": "01.08.2024", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "н.п. Карлівка, Покровський район, Донецька область", "позивний": "\"Олімп\"", "звання": "Солдат", "посада": "стрілець-снайпер", "підрозділ": "25-та окрема повітрянодесантна Січеславська бригада 1 парашутно-десантного відділеня 2 парашутно-десантного взводу 5 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальону"} /app/storage/hkgu/pages/б/березніцький-руслан-аркадійович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
берестенко-семен-семенович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b5%d1%80%d0%b5%d1%81%d1%82%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%be-%d1%81%d0%b5%d0%bc%d0%b5%d0%bd-%d1%81%d0%b5%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Берестенко Семен Семенович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2022/11/Берестенко-Семен-Семенович-сайт.png Семен Старший сержант Командир відділення 23 ОСБ окремий стрілковий батальйон село Оленівка, Одеська обл Донецька обл., село Новомихайлівка Орден За мужність ІІІст 08 травня 1979 р. народився і виріс в маленькому селі Оленівка. Одеської обл., відслужив в армії, вивчився, працьовитий, сам собі пробивав дорогу, всього досяг сам , своїм розумом. Люблячий батько, найкращий Чоловік у світі. Додатково: Нагороджений Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 15 березня 2022 р № 256, відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України “ За взірцевість у військовій службі ІІІ ступеня”. Нагрудним знаком «За зразкову службу» Наказ Міністра оборони України від 16 серпня 2022 р номер 718. Орденом “За мужність” ІІІ ступеня.Указ Президента України №125/2023. 08.05.1979 28.08.2022 1979-05-08 2022-08-28 {"дата народження": "08.05.1979", "дата смерті": "28.08.2022", "місце народження": "село Оленівка, Одеська обл", "місце загибелі": "Донецька обл., село Новомихайлівка", "позивний": "\"Семен\"", "звання": "Старший сержант", "посада": "Командир відділення", "підрозділ": "23 ОСБ окремий стрілковий батальйон"} /app/storage/hkgu/pages/б/берестенко-семен-семенович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
берлоус-андрій-олександрович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b5%d1%80%d0%bb%d0%be%d1%83%d1%81-%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d1%96%d0%b9-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Берлоус Андрій Олександрович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/10/Берлоус-Андрій-Олександрович.jpg Сич Старший сержант Стрілець-снайпер 95 ОДШБ м. Сквира Київської області під населеним пунктом Кремінна Луганської області Орден За мужність ІІІст Народився 08.12.1974 року у місті Сквира. З 1993 р. по 1995 р. проходив строкову службу в місті Чугуєві Харківської області. З 1995 р. по 2017 р. працював міліціонером взводу охорони МВС у Київській області. У 2017 році вийшов на пенсію за вислугою років у званні старшого сержанта. Працював охоронцем у компанії “КерамХолл”. 19 жовтня 2021 р. підписав контракт зі Збройними Силами України. З початком повномасштабного вторгнення зустрічав ворога в Миколаївській області у складі 80 ОДШБ. Згодом був перевединий у 95 ОДШБ у Донецьку область у роту вогневої підтримки. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках у Харківській та Донецькій областях: села Долина та Довгенька, місто Ізюм. У січні 2023 року був переведений у роту охорони бригади артилерійської групи. 19 січня виводив групу з позицій, потрапив під артилерійський обстріл. Загинув миттєво. 20 січня побратими змогли забрати тіло з поля бою. Похований у м. Сквира Київської обл. 08.12.1974 20.01.2023 1974-12-08 2023-01-20 {"дата народження": "08.12.1974", "дата смерті": "20.01.2023", "місце народження": "м. Сквира Київської області", "місце загибелі": "під населеним пунктом Кремінна Луганської області", "позивний": "\"Сич\"", "звання": "Старший сержант", "посада": "Стрілець-снайпер", "підрозділ": "95 ОДШБ"} /app/storage/hkgu/pages/б/берлоус-андрій-олександрович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
берлоус-дмитро-борисович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b5%d1%80%d0%bb%d0%be%d1%83%d1%81-%d0%b4%d0%bc%d0%b8%d1%82%d1%80%d0%be-%d0%b1%d0%be%d1%80%d0%b8%d1%81%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Берлоус Дмитро Борисович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/10/2-2.png Ден Солдат Кулеметник 1 стрілецьке відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 126-тої окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних сил України місто Київ село Бургунка Херсонської області   Народився та виріс в місті Києві. Навчався в Київському ліцеї “ЕКО” № 198 Святошинського району міста Києва. Після вступив до СПТУ № 7, де навчався на слюсара-інструментальника. Більшість життя пропрацював в житлово-експлуатаційній конторі, слюсарем-сантехніком 5-го розряду. В шкільні роки займався велоспортом, був кандидатом в майстри спорту. Захоплювався футболом, риболовлею. Був світлою та чуйною людиною, протягом життя збирав навколо себе друзів, умів дружити та цінувати дружбу. З початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України добровільно став на захист Батьківщини. Захищав Київ та Київську область в складі сил територіальної оборони міста Києва. Захищав Україну в складі 1 стрілецьке відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 126-тої окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних сил України на Херсонському напрямку. Загинув 28.05.2024 році в селі Бургунка Херсонської області під час виконання бойового завдання, внаслідок артилерійського обстрілу. Похований на міському кладовищі міста Києва. 05.07.1971 28.05.2024 1971-07-05 2024-05-28 {"дата народження": "05.07.1971", "дата смерті": "28.05.2024", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "село Бургунка Херсонської області", "позивний": "\"Ден\"", "звання": "Солдат", "посада": "Кулеметник", "підрозділ": "1 стрілецьке відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 126-тої окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних сил України"} /app/storage/hkgu/pages/б/берлоус-дмитро-борисович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
бершов-андрій-валерійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b5%d1%80%d1%88%d0%be%d0%b2-%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d1%96%d0%b9-%d0%b2%d0%b0%d0%bb%d0%b5%d1%80%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Бєршов Андрій Валерійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/02/Бершов-Андрій-Валерійович.jpg Смуглянка Солдат Стрілець 112 окрема бригада ТрО місто Київ Луганьска область Сєвєродонецькій район селище Діброва   За час проходження військової служби зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Обов’язки військовослужбовця виконував зразково, користувався авторитетом серед співслужбовців. Був добре підготовленим, мав високий рівень мотивації до військової служби  та професійного самовдосконалення. Показував приклад зразкового виконання службового обов’язку. Завжди був ввічливий та чуйний до оточуючих. Не пасував перед труднощами, допомогав товаришам по службі вирішувати службові та особисті питання. На критику та зауваження реагував адекватно  та робив правильні висновки. Проявивши мужність та героїзм стійкості та рішучість до останнього залишався вірним Військовій Присязі та Українському народові. Загинув 05 березня 2023 року при виконанні бойового завдання – знаходився на позиції 2роти південно-західній околиці селища Діброва Сєверодонецького району Луганської області. Похований на Берковецькому Кладовищі. 22.03.1977 05.03.2023 1977-03-22 2023-03-05 {"дата народження": "22.03.1977", "дата смерті": "05.03.2023", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "Луганьска область Сєвєродонецькій район селище Діброва", "позивний": "\"Смуглянка\"", "звання": "Солдат", "посада": "Стрілець", "підрозділ": "112 окрема бригада ТрО"} /app/storage/hkgu/pages/б/бершов-андрій-валерійович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
беспятий-володимир-борисович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b5%d1%81%d0%bf%d1%8f%d1%82%d0%b8%d0%b9-%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80-%d0%b1%d0%be%d1%80%d0%b8%d1%81%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Беспятий Володимир Борисович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/05/Беспятий-Володимир-Борисович-монітор.jpg Крот Солдат Стрілець-санітар 1-го механізованого відділення 3-го механізованого ботальону м. Львів м. Бахмут Донецької обл.   Беспятий Володимир Борисович народився 13.04.1976, м. Львів. Закінчив Львівський Політехнічний інститут, за спеціальністю « Економіст» Працював в  Епіцентрі, в м.Києві. Загинув в результаті артилерійського обстрілу противником. Похований на Лісовому кладовищі в м. Києві. 13.04.1976 15.01.2023 1976-04-13 2023-01-15 {"дата народження": "13.04.1976", "дата смерті": "15.01.2023", "місце народження": "м. Львів", "місце загибелі": "м. Бахмут Донецької обл.", "позивний": "\"Крот\"", "звання": "Солдат", "посада": "Стрілець-санітар", "підрозділ": "1-го механізованого відділення 3-го механізованого ботальону"} /app/storage/hkgu/pages/б/беспятий-володимир-борисович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
бичков-вадим-федорович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%b8%d1%87%d0%ba%d0%be%d0%b2-%d0%b2%d0%b0%d0%b4%d0%b8%d0%bc-%d1%84%d0%b5%d0%b4%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Бичков Вадим Федорович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2025/08/IMG_5745.jpeg   Матрос Водій 3 відділення плавзасобів ланки десантних катерів ВЧ4269 ланка десантних катерів місто Погребище Вінницька область село Дар’ївка Херсонська область Орден За мужність ІІІст Бичков Вадим Федорович народився 21.10.1986 року в місті Погребище.Навчався в школі № 1,де здобув базову освіту, закінчивши 9 класів, у 2001 — 2004 роках навчався у ВПУ № 42, та здобув професію «Кухар, кондитер». У 2004 році був призваний до ЗСУ, проходив службу у прикордонних військах. Після закінчення служби у ЗСУ працював кухарем у місці Київ.Вадим тонко відчував мистецтво приготування їжі, опанував чимало кухонь світу – італійську, китайську, французьку та інші.Навіть перебуваючи на службі, він завжди прагнув порадувати побратимів смачними стравами. Не зупиняючись на досягнутому, без відриву від роботи закінчив Національний університет харчових технологій. Він був світлою людиною, та дарував тепло й турботу всім довкола. Вадим Федорович був люблячим сином, прекрасним чоловіком,  батьком, братом, дядьком, вірним другом та товаришем. 16.09.2022 мобілізований до 26-го окремого дивізіону річкових катерів Військово-Морських Сил Збройних Сил України на посаду водія 3 відділення плавзасобів ланки десантних катерів. Військову службу проходив на Запорізькому напрямку та у вересні 2023 року пройшов навчання у Великобританії. Нагороджений за прояв сміливості та особливу мужність : •Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) Указом Президента України від 04.12.2023   № 798 Загинув 08.11.2023 під час виконання бойового завдання поблизу села Дар’ївка Херсонської області, залишивши приклад відваги та стійкості для побратимів та майбутніх поколінь. Похований у Києві, на Лісовому Кладовищі. В знак пошани та пам’яті Героя, рідні присвятили вірш: Ми не герої – ми хотіли жити Сміятись, плакати, своїх дітей любити Проте тепер ми на Алеї Слави В небеснім війську, в побратимській лаві Над нами ліс навколишній шумить В німому розпачі ми хочем зрозуміти Чому так мало довелось нам жити Чому війну зі смертю ми програли Хіба ж ми не найкраще воювали Нам свій кінець потрібно оправдати Щоб не боліло, щоб спокійно спати Стояли ми поки були в нас сили Ми вам життя і спокій захистили Не плачте люди, не сумуйте діти Даруйте рідним і кохани… 21.10.1986 08.11.2023 1986-10-21 2023-11-08 {"дата народження": "21.10.1986", "дата смерті": "08.11.2023", "місце народження": "місто Погребище Вінницька область", "місце загибелі": "село Дар’ївка Херсонська область", "звання": "Матрос", "посада": "Водій 3 відділення плавзасобів ланки десантних катерів", "підрозділ": "ВЧ4269 ланка десантних катерів"} /app/storage/hkgu/pages/б/бичков-вадим-федорович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
блохін-станіслав-денисович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%bb%d0%be%d1%85%d1%96%d0%bd-%d1%81%d1%82%d0%b0%d0%bd%d1%96%d1%81%d0%bb%d0%b0%d0%b2-%d0%b4%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d1%81%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Блохін Станіслав Денисович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/11/Буфер-обмена01.jpg   Солдат Гранатометник Спец підрозділ Донбас місто Сімферополь село Кузьміна Луганська область   Блохін Станіслав Денисович Солдат 20.04.2003 року народження 28.01.2023 року загинув служив місті Слов’янськ військова частина 3035. Спец підрозділ Донбас. Гранатометник 1відділення 1 роти. Загинув на під селом Кузьміна Луганська область. Похований у місті Київ на Лісовому кладовищі. 20.04.2003 28.01.2023 2003-04-20 2023-01-28 {"дата народження": "20.04.2003", "дата смерті": "28.01.2023", "місце народження": "місто Сімферополь", "місце загибелі": "село Кузьміна Луганська область", "звання": "Солдат", "посада": "Гранатометник", "підрозділ": "Спец підрозділ Донбас"} /app/storage/hkgu/pages/б/блохін-станіслав-денисович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
блізніков-андрій-сергійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%bb%d1%96%d0%b7%d0%bd%d1%96%d0%ba%d0%be%d0%b2-%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d1%96%d0%b9-%d1%81%d0%b5%d1%80%d0%b3%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Блізніков Андрій Сергійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/01/IMG_20240122_114834_274.jpg   Сержант Командир відділення розвідувальної роти в/ч А4007 110 окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка місто Харків місто Авдіївка Донецької області   Проживав у місті Донецьк. В 2014 році приїхав до Києва. Працював в службі безпеки АТ ‘Укрзалізниця”. З початку повномасштабного вторгнення ворога, добровольцем  пішов захищати Батьківщину. Похований на Берковецькому кладовищі міста Києва. 17.12.1974 07.07.2023 1974-12-17 2023-07-07 {"дата народження": "17.12.1974", "дата смерті": "07.07.2023", "місце народження": "місто Харків", "місце загибелі": "місто Авдіївка Донецької області", "звання": "Сержант", "посада": "Командир відділення розвідувальної роти в/ч А4007", "підрозділ": "110 окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка"} /app/storage/hkgu/pages/б/блізніков-андрій-сергійович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
бобало-яремчук-олег-михайлович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%be%d0%b1%d0%b0%d0%bb%d0%be-%d1%8f%d1%80%d0%b5%d0%bc%d1%87%d1%83%d0%ba-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%b3-%d0%bc%d0%b8%d1%85%d0%b0%d0%b9%d0%bb%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Бобало-Яремчук Олег Михайлович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/04/Бобало-Яремчук-Олег-Михайлович-монітор-1.jpg Режисер Молодший сержант Командир міномета 23-й окремий батальйон спеціального призначення при президентській бригаді ім. Богдана Хмельницького, перша мінометна батарея, третій розрахунок. м. Львів с. Кліщіївка, Бахмутський р-н, Донецька обл.   Олег народився у Львові. Жив у столиці. Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого. Був режисером, знімав кіно, телевізійні програми та рекламу. Колекціонував старі кінокамери. Цікавився історією України, знімав про це документальні фільми. Був одружений з актрисою Ганною Яремчук-Бобало, має доньку Єлизавету.  Під час повномасштабної війни приєднався до ЗСУ. Служив командиром міномета у 23-му окремому батальйоні спеціального призначення президентського полку. Загинув у с. Кліщіївка Донецької області, захищаючи Незалежність та Територіальну Цілісність України. Похований на Лісовому кладовищі в м. Києві. Мій Герой. Тільки нещодавно дізналась, що в Британії його призначили командиром відділення. Він сумлінно навчався. Тому й пішов в ту страшну ніч, бо знав як боротись з тією нечистю, знав, що без нього і таких, як він, може загинути багато наших хлопців. І поборов, і вистояв, але… Він загинув за 9 кілометрів від Бахмута. Міг не йти, а лишитись на базі… Він був артилеристом, але добровільно пішов піхотинцем, бо не вистачало людей, а треба було рятувати хлопців …Він відбив три страшні атаки вагнерівців… Він вистояв у цій битві… Але…Осколкове поранення несумісне з життям…Ніч на 20 грудня 2022 року», – розповіла дружина загиблого Ганна. 19.01.1978 20.12.2022 1978-01-19 2022-12-20 {"дата народження": "19.01.1978", "дата смерті": "20.12.2022", "місце народження": "м. Львів", "місце загибелі": "с. Кліщіївка, Бахмутський р-н, Донецька обл.", "позивний": "\"Режисер\"", "звання": "Молодший сержант", "посада": "Командир міномета", "підрозділ": "23-й окремий батальйон спеціального призначення при президентській бригаді ім. Богдана Хмельницького, перша мінометна батарея, третій розрахунок."} /app/storage/hkgu/pages/б/бобало-яремчук-олег-михайлович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
бобкін-олексій-олегович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%be%d0%b1%d0%ba%d1%96%d0%bd-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d1%96%d0%b9-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%b3%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Бобкін Олексій Олегович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2020/03/Бобкін-О.О-1.jpg   Солдат Сапер 28-а окрема механізована бригада м. Київ м. Красногорівка, Мар'їнський район, Донецька обл. Орден За мужність ІІІст Під час навчання захоплювався історією України, займався в дитячо-юнацькій спортивній школі з футболу. По закінченні 2009 року київської гімназії № 154 служив в лавах ЗСУ механіком-водієм БМП. По звільненні працював на Київському авіаційному заводі. Мобілізований 1 березня 2015 року, сапер інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення, 28-ма окрема механізована бригада; з травня перебував у зоні бойових дій. Загинув 8 червня 2015 року поблизу міста Красногорівка — військовий автомобіль на їхав на протитанкову міну та вибухнув — ГАЗ-53 перевозив набої на позиції українських військ. Тоді ж загинули сержант Олексій Герега, старший солдат Сергій Бедрій, солдати Олег Дорошенко, Сергій Керницький, Олександр Мостіпан, Максим Чорнокнижний. Без Олексія лишилися мама та сестра. Місце поховання: м. Київ, Берковецьке кладовище. Додатково: Указом Президента України № 37/2016 від 4 лютого 2016 року, “за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 23.07.1991 08.06.2015 1991-07-23 2015-06-08 {"дата народження": "23.07.1991", "дата смерті": "08.06.2015", "місце народження": "м. Київ", "місце загибелі": "м. Красногорівка, Мар'їнський район, Донецька обл.", "звання": "Солдат", "посада": "Сапер", "підрозділ": "28-а окрема механізована бригада"} /app/storage/hkgu/pages/б/бобкін-олексій-олегович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
бобровський-анатолій-олегович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%be%d0%b1%d1%80%d0%be%d0%b2%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d0%b0%d0%bd%d0%b0%d1%82%d0%be%d0%bb%d1%96%d0%b9-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%b3%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Бобровський Анатолій Олегович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2020/03/Бобровський-А.О.-1.jpg Бобер Солдат Снайпер 2 рота, 18 ОМПБ, 28 ОМБр м. Київ м. Київ   Анатолій народився в м. Київ, проживав на Троєщині, за спеціальністю інженер-механік. В 2015 році за власною ініціативою звернувся в Деснянський військомат, де був призваний до лав ЗСУ. Проходив службу: Мар’їнка, Чермалик, Павлополь, Водяне. Отримав контузію. Помер від гострої коронарної недостатності у віці 36 років. Місце поховання м. Київ, Лісове кладовище. 26.03.1983 13.04.2019 1983-03-26 2019-04-13 {"дата народження": "26.03.1983", "дата смерті": "13.04.2019", "місце народження": "м. Київ", "місце загибелі": "м. Київ", "позивний": "\"Бобер\"", "звання": "Солдат", "посада": "Снайпер", "підрозділ": "2 рота, 18 ОМПБ, 28 ОМБр"} /app/storage/hkgu/pages/б/бобровський-анатолій-олегович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
богатирьов-денис-юрійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%be%d0%b3%d0%b0%d1%82%d0%b8%d1%80%d1%8c%d0%be%d0%b2-%d0%b4%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d1%81-%d1%8e%d1%80%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Богатирьов Денис Юрійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/03/Богатирьов-Денис-Юрійович_2.jpg Fox Молодший сержант Заступник командира розвідувальної групи 3 розвідувальна група спеціального призначення 2 роти 1 загону військової частини А4030 місто Київ населений пункт Вербове Запорізької області   Народився та виріс Денис у місті Києві. З 4 березня 2022 року брав участь у відбитті збройної агресії російської федерації у складі 71-ї окремої єгерської бригади десантно-штурмових військ Збройних сил України. З 10.04.2022 по 13.05.2022 року виконував бойові завдання на Ізюмському напрямку, де неодноразово показував хоробрість, кмітливість та витримку. З 14.05.2022 по 23.11.2022 року успішно виконував завдання з оборони визначених рубежів поблизу населених пунктів Олександропіль, Новоселівка, Нью-Йорк. 20 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання у населеному пункту Кліщіївка першим помітив групу ворога, вчасно доповів  та разом із групою, що була на бойовому чергуванні разом із ним, не зважаючи на дуже щільний обстріл, знешкодили трьох ворогів. Внаслідок цього рештки групи ворога втекли та спроба штурму наших позицій була зірвана. Увесь час утримання оборони  населеного пункту Кліщіївка виявляв неабияку хоробрість, мужність та стійкість. 06 березня 2023 року приймав участь у штурмових діях поблизу населеного пункту Новоселівка Донецької області. Вів групу військовослужбовців, першим виявив та знешкодив  кількох противників. З 09 вересня 2023 року мужньо вступав у бій та відбивав ворога на Запорізькому напрямку, біля населеного пункту Вербове. Допомагав в евакуації поранених побратимів. Завжди швидко та вчасно виконував поставлені перед ним задачі, намагаючись досягти максимального результату. Був прикладом для більш молодих представників свого підрозділу. 13.09.2023 року  в районі населеного пункту Вербове Запорізької області під час виконання бойового завдання при мінометному обстрілі отримав поранення, несумісне із життям, і загинув. Був похований 29.09.2023 року в с. Новоживотів Вінницької області. Нагороджений: відзнакою Президента України «За оборону України». 06.10.1988 13.09.2023 1988-10-06 2023-09-13 {"дата народження": "06.10.1988", "дата смерті": "13.09.2023", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "населений пункт Вербове Запорізької області", "позивний": "\"Fox\"", "звання": "Молодший сержант", "посада": "Заступник командира розвідувальної групи", "підрозділ": "3 розвідувальна група спеціального призначення 2 роти 1 загону військової частини А4030"} /app/storage/hkgu/pages/б/богатирьов-денис-юрійович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
богатирьов-микола-олегович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%be%d0%b3%d0%b0%d1%82%d0%b8%d1%80%d1%8c%d0%be%d0%b2-%d0%bc%d0%b8%d0%ba%d0%be%d0%bb%d0%b0-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%b3%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Богатирьов Микола Олегович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2024/03/Зображення1.jpg Батон Старший солдат старший механік - водій Полк спеціального призначення НГУ "АЗОВ" 3057 селище міського типу Вороніж Шосткинського району Сумської області КП "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова" Дніпропетровської області Орден За мужність ІІІст Микола народився в селищі міського типу Вороніж Шосткинського району  Сумської області. У 2020 році закінчив Вороніжську середню школу. Після школи навчався в Шосткинському центрі ПТО на автомеханіка, а по закінченню якого почав працювати в місті Києві, ремонтував квартири під ключ. Коли почалася повномасштабна війна був в територіальний обороні Вороніжської громади Сумської області. Він дуже хотів стати на захист Батьківщини і неодноразово ходив до районного ТЦК, але його не хотіли призивати до сил оборони із-за молодого віку. Працюючі та проживаючи з дівчиною (у подальшому дружиною) в Дарницькому районі міста Києва він вирішує знову спробувати призиватися на службу і цього разу в нього все виходить. 27.02.2023 року він був прийнятий на військову службу за контрактом для проходження служби в Збройних силах України. Після закінчення навчального центру сухопутних військ проходив службу в 33 Базі забезпечення навчального процесу Національного університету оборони України міста Києва. 13.06.2023 року за власним бажанням був переведений до полку спеціального призначення НГУ «АЗОВ». Пройшовши черговий базовий курс бойової підготовки . 13.08.2023 року його підрозділ відбув для забезпечення відсічі збройної агресії Російської Федерації в Луганську область. 20.10.2023 року, під час чергового виконання бойового завдання в районні Серебрянського лісництва та проведення заходів щодо евакуації побратимів, Микола отримав численні осколкові поранення в голову і тіло та був евакуйований до лікарні в місто Дніпро. Де він та лікарі боролися за його життя, але 25.жовтня 2023 року серце героя зупинилося. У Захисника залишились дружина, батько, мати, бабушка і сестричка. Похований на кладовищі в смт. Вороніж. Нагороджений : орденом «За Мужність» ІІІ ступеня (посмертно) та медаллю «НЕЗЛАМНОМУ ЗАХИСТНИКУ УКРАЇНИ» 24.12.2001 25.10.2023 2001-12-24 2023-10-25 {"дата народження": "24.12.2001", "дата смерті": "25.10.2023", "місце народження": "селище міського типу Вороніж Шосткинського району Сумської області", "місце загибелі": "КП \"Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова\" Дніпропетровської області", "позивний": "\"Батон\"", "звання": "Старший солдат", "посада": "старший механік - водій", "підрозділ": "Полк спеціального призначення НГУ \"АЗОВ\" 3057"} /app/storage/hkgu/pages/б/богатирьов-микола-олегович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
богач-василь-володимирович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%be%d0%b3%d0%b0%d1%87-%d0%b2%d0%b0%d1%81%d0%b8%d0%bb%d1%8c-%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Богач Василь Володимирович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2023/11/Без-названия.png Домаха Підполковник співробітник ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях м. Волноваха, Донецької області м. Маріуполь, Донецької області, ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» Орден За мужність ІІІст Богач Василь Володимирович народився 15 серпня 1979 року в місті Волноваха Донецької області. Був єдиним сином в родині. По закінчені загальноосвітньої школи  вступив до донецької державної кадемії управління. З листопада 2001 по жовтень 2002 року проходив військову службу в прикордонних військах. Півтора року працював головним спеціалістом-економістом управління сільського господарства Волноваської райдержадміністрації. З 2004  року по день загибелі знаходився на службі в  ГУ  СБУ м. Маріуполь. Події  2014 року, які відбувались на той час в Маріуполі, свідком яких він був, спонукали його написати першу книгу  «Маріуполь 2014» під псевдонімом Іван Богдан ( на честь двох синів). Пізніше видаються ще дві книги Івана Богдана « Патріотв’язні» та  « По той бік окопів». Повномасштабна війна з лютого  2022 року змусила Богача Василя Володимировича стати на захист своєї країни. Загинув Богач Василь внаслідок авіаційного бомбового  удару збройних сил рф по місцю перебуванню на території заводу «Азовсталь». У Богача Василя залишились мати, дружина та двоє синів. Нагороджений: орден «Золота Зірка», видзначений  званням “Герой України”; орден « За мужність» ІІІ  ступеня. 15.08.1979 08.05.2022 1979-08-15 2022-05-08 {"дата народження": "15.08.1979", "дата смерті": "08.05.2022", "місце народження": "м. Волноваха, Донецької області", "місце загибелі": "м. Маріуполь, Донецької області, ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»", "позивний": "\"Домаха\"", "звання": "Підполковник", "посада": "співробітник", "підрозділ": "ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях"} /app/storage/hkgu/pages/б/богач-василь-володимирович.20260722T133237Z.html 1 2026-07-22T13:32:52.126959+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
богачов-олег-олексійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%be%d0%b3%d0%b0%d1%87%d0%be%d0%b2-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%b3-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d1%96%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Богачов Олег Олексійович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2020/03/Богачов-О.О-1.jpg Ківі Солдат Гранатометник Добровольчий батальйон "ОУН" м. Київ с. Піски, Ясинуватський район, Донецька обл. Орден За мужність ІІІст Олег закінчив школу № 274, отримав вищу освіту бакалавра торгово-економічного Університету. Витягуючи з під обстрілу пораненого бійця, був смертельно поранений. До останнього відстрілюючись від ворогів прикривав відхід групи. Ціною свого життя врятував побратимів від оточення і дав їм можливість вивести поранених з поля бою. Похований на Лісовому кладовищу м. Києва. Додатково: Указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року, “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня; Накозом керівництва батальйону ОУН № 19 від 02 серпня 2016 р. нагороджений орденом «Лицарський хрест ОУН»; Указом Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета № 3669 від 12 червня 2015 р. медаллю «За жертовність і любов до України»; Громадою міста Києва відзнакою «Герой киянин»; Громадською відзнакою «За участь у визвольній боротьбі». 14.03.1992 13.04.2015 1992-03-14 2015-04-13 {"дата народження": "14.03.1992", "дата смерті": "13.04.2015", "місце народження": "м. Київ", "місце загибелі": "с. Піски, Ясинуватський район, Донецька обл.", "позивний": "\"Ківі\"", "звання": "Солдат", "посада": "Гранатометник", "підрозділ": "Добровольчий батальйон \"ОУН\""} /app/storage/hkgu/pages/б/богачов-олег-олексійович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  
богма-євген-вікторович https://heroes.kyivcity.gov.ua/military-personnel/%d0%b1%d0%be%d0%b3%d0%bc%d0%b0-%d1%94%d0%b2%d0%b3%d0%b5%d0%bd-%d0%b2%d1%96%d0%ba%d1%82%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Богма Євген Вікторович https://heroes.kyivcity.gov.ua/wp-content/uploads/2026/06/зображення_viber_2026-06-04_12-33-26-599.jpg Dем Солдат старший розвідник відділення збору та обробки даних розвідки взводу управління розвідувальної роти полку 425-й окремий штурмовий полк «Скеля» Збройних сил України місто Київ населений пункт Волфине Сумського району Сумської області   Євген народився 11 вересня 1985 року в Києві. Його дитинство минуло в Оболонському районі столиці. Він зростав у звичайній київській родині, відвідував дитячий садок на Пріорці, мав багато друзів, захоплень і мрій. У 1992 році Євген вступив до ліцею №157 на Оболоні. З дитинства вирізнявся допитливістю, високими здібностями до навчання та феноменальною пам’яттю. Він багато читав, легко засвоював нові знання, був відповідальним і працьовитим. Навчався в економічному класі та демонстрував високі результати з усіх предметів. Важливе місце в житті Євгена зі шкільних років посідали шахи. Він відвідував шаховий гурток, брав участь у турнірах і згодом здобув звання кандидата у майстри спорту з шахів. Також захоплювався футболом, катанням на велосипеді та скейтборді. У 2002 році Євген вступив до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» на факультет маркетингу та менеджменту. У 2008 році здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Маркетинг». Свій професійний шлях розпочав у компанії «Воля» в рекламному відділі, а згодом знайшов покликання в ІТ-сфері. Понад десять років працював тестувальником у міжнародних ІТ-компаніях Software MacKiev, Ciklum та Playtech. Колеги згадують його як високопрофесійного фахівця, відповідальну та надійну людину. Євген був людиною широких інтересів і активного способу життя. Окрім шахів, серйозно займався велоспортом, був учасником київської команди Sigma Software Unicorn, регулярно брав участь у велозборах та аматорських велозмаганнях, зокрема «Київській сотці» та «Одеській сотці». Особливе місце в його житті посідали гори. Взимку він любив кататися на лижах у Карпатах та Альпах, а влітку вирушав у гірські походи з наплічником. Захоплювався музикою, особливо роком і важким металом, відвідував концерти та фестивалі в Україні й за кордоном. Любив кіно, мав тонке почуття гумору, а його щирість, доброта та людяність завжди відчувалися людьми поруч. 6 січня 2025 року Євген добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Після проходження базової військової під… 11.09.1985 19.05.2025 1985-09-11 2025-05-19 {"дата народження": "11.09.1985", "дата смерті": "19.05.2025", "місце народження": "місто Київ", "місце загибелі": "населений пункт Волфине Сумського району Сумської області", "позивний": "\"Dем\"", "звання": "Солдат", "посада": "старший розвідник відділення збору та обробки даних розвідки взводу управління розвідувальної роти полку", "підрозділ": "425-й окремий штурмовий полк «Скеля» Збройних сил України"} /app/storage/hkgu/pages/б/богма-євген-вікторович.20260722T135824Z.html 1 2026-07-22T13:58:37.757816+00:00 2026-08-15T22:34:30.781752+00:00  

Next page

Advanced export

JSON shape: default, array, newline-delimited, object

CSV options:

CREATE TABLE people (
        slug TEXT PRIMARY KEY, url TEXT,
        name TEXT, photo TEXT,
        call_sign TEXT, rank TEXT, position TEXT, unit TEXT,
        place_of_birth TEXT, place_of_death TEXT,
        awards TEXT, bio TEXT,
        dob TEXT, dod TEXT, date_of_birth TEXT, date_of_death TEXT,
        fields_json TEXT, raw_html_path TEXT, hydrated INTEGER DEFAULT 0,
        first_seen TEXT, last_seen TEXT, name_override TEXT);
CREATE INDEX idx_people_hydrated ON people(hydrated);
CREATE INDEX idx_people_date_of_death ON people(date_of_death);
Powered by Datasette · Queries took 140.042ms