people: filipenkor

This data as json

slug url name name_override photo photos_json category call_sign rank position unit place_of_birth place_of_death awards bio age dob dod date_of_birth date_of_death fields_json raw_html_path hydrated first_seen last_seen
filipenkor https://irpinmemory.org/p/filipenkor/ Філіпенко Руслан Олегович   https://irpinmemory.org/wp-content/uploads/2026/02/01-Філіпенко.jpg ["https://irpinmemory.org/wp-content/uploads/2026/02/01-Філіпенко.jpg", "https://irpinmemory.org/wp-content/uploads/2026/02/02-Філіпенко.jpg", "https://irpinmemory.org/wp-content/uploads/2026/02/03-Філіпенко.jpg", "https://irpinmemory.org/wp-content/uploads/2026/06/Філіпенко-Руслан-4.jpg"] military       ДФТГ       Руслан Філіпенко героїчно загинув 07 березня 2022 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Гостомель Бучанського району Київської області. Філіпенко Руслан Олегович Проходив службу патрульним поліцейським в Бучанському РУП ГУНП в Київській області Мама Руслана, Філіпенко Валерія Юріївна, розповідає: «Руслан народився на Донеччині, в невеличкому місті Харцизьк, де навчався у середній школі  №22. В 2012 році переїхав з родиною в Київ, де  продовжив навчання в ЗОШ №70. В 2016 році вже проживав в м. Ірпінь, де і закінчив 11 класів ЗОШ №1 та вступив до Національної академії внутрішніх справ України. Руслан був дуже активним хлопчиком, змалечку цікавився зброєю, займався спортом, мав багато друзів, в підлітковому віці став цікавитись машинами, мріяв про власну, яку отримав на 20-річчя у подарунок. Дуже любив тварин. Коли переїжджали в нову квартиру в Ірпені, однією з умов Русіка було завести котика, якого він невдовзі приніс додому, назвавши Сєвастьяном, скорочено Сєва. Інтереси Руслана були різнобічними, проте більшу частину часу служба в поліції – це наряди, відпрацювання, чергування тощо. Руслан був дуже світлим, позитивним та добрим хлопцем, з підвищеним почуттям справедливості та чудовим почуттям гумору. Він ніколи не відмовляв друзям у допомозі, вмів брати відповідальність на себе, і всі проблеми вирішував сам. Жив, як і всі, будував плани на майбутнє. В 2020 році зустрів своє справжнє кохання. 25 лютого 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення росіян в Україну, Руслан евакуював свою родину та дівчину на Закарпаття. І перед поверненням в Ірпінь, ставши на коліно, зробив коханій пропозицію руки і серця. Він тоді мені сказав: «Мамо, це моя майбутня дружина, бережи її та піклуйся про неї». На шляху до Ірпеня, на Житомирській трасі, машину Руслана зупинили військові ЗСУ і повідомили, що далі їхати неможна через активні бойові дії  під смт Макарів. Це трапилося 28 лютого 2022 року, саме тоді мій син разом з двома своїми друзями, Баранцем Артуром та Ященко Олексієм приєдналися до військовослужбовців і стали на захист країни. 1 березня 2022 року  вони втрьох прибули в Ірпінь і доєдналися до оперативного штабу при Ірпінській міській раді. 2 березня Руслан разом з Артуром Баранцем і Ященком Олексієм, виконуючи завдання добровольчого територіального об’єднання, біля села Кічеєво Бучанського району виїхали на колону російських військових , які обстріляли їх автомобіль, а їх самих захопили в полон. 20 березня на одному з Ютюб-каналів з’явилося відео допиту Руслана росіянами, з якого видно, що він, дуже побитий (великі гулі на голові та синці під очима), в поліцейській тактичній формі, стоїть в лісі на колінах. У період з моменту виходу відео допиту Руслана військовими рф, тобто з березня 2022 до листопада 2025 року була надія, що дитина моя перебуває в полоні. Майже 3 роки та 8 місяців я чекала свого сина живим. І лише у листопаді 2025 року стало відомо про загибель Руслана Артура та Олексія, над якими знущалися в полоні, а потім вбили і спалили». 22 роки 12.01.2000 07.03.2022 2000-01-12 2022-03-07   /app/storage/irpinmem/pages/f/filipenkor.20260725T181216Z.html 1 2026-07-25T18:12:17.987267+00:00 2026-08-15T22:42:45.291667+00:00