people: fedoroveg

This data as json

slug url name name_override photo photos_json category call_sign rank position unit place_of_birth place_of_death awards bio age dob dod date_of_birth date_of_death fields_json raw_html_path hydrated first_seen last_seen
fedoroveg https://irpinmemory.org/p/fedoroveg/ Федоров Євген Георгійович   https://irpinmemory.org/wp-content/uploads/2025/04/Федоров Євген Георгійович.jpg ["https://irpinmemory.org/wp-content/uploads/2025/04/Федоров Євген Георгійович.jpg"] military               Народився 8 травня 1978 року в Ірпені. 44-річний Євген Федоров загинув 19 серпня 2022 року. Привезли Євгена до Ірпеня військовики на двох машинах із Чортківського району під Тернополем. Освіта: школа № 17, фінансово-економічний коледж, закінчив чотири курси, вчився на бухгалтера. Служив в армії, набув спеціальності мінера-сапера. Євген не був одруженим. Завзято грав у футбол в одній із любительських команд у Києві. Був людяним: коли до нього зверталися за поміччю, відкладав свої справи і летів на допомогу. Зокрема, відвозив до лікарні, провідував, підгодовував. Дуже мріяв створити сім’ю і прагнув бути щасливим. Працював на різних роботах, але справдився як пекар. Любив читати книжки, особливо фантастику і про війну. Мати і син Федорови в березні двічі виїжджали з Ірпеня і поверталися. Та розбите житло і смертельна небезпека врешті спонукали ґрунтовно тікати. Надія Станіславівна зателефонувала до знайомої у Львівській області. 27 березня син і мати приїхали в село Пчани Стрийського району (Жидачівська територіальна громада). 28 зареєструвалися в сільській раді. Невдовзі Євгену вручили повістку. Коли йшли в Жидачеві до військкомату, мати відчула, що сина скоро не побачить. А син не панікував. Мати сказала: «Женю, я зайду і поговорю, у мене інвалідність 2-ї групи. Вони не мають права тебе від мене відривати». Та коли підійшли до військкомату, син мовив: «Стій тут, не заходь, я піду сам». За пів години вийшов і повідомив: «Я йду служити, я все підписав». 4 квітня Євгена забрали до війська. Мати посадила сина в автобус із мобілізованими, на прощання дала іконку. Це були останні хвилини, коли його бачила. Потім він зателефонував: «Мамо, я думаю, що в тебе вистачить розуму не їхати кудись і не шукати мене». Євген ніколи не хвалився, та якось, піднесений, зателефонував: «Мамо, ти можеш мною пишатися й ходити з високо піднятою головою». «Певно, розмінували щось серйозне», — подумала мати. Загалом Євген майже нічого не розповідав, іноді просто віджартовувався. Служив, зокрема, у Кам’янець-Подільському. Через п’ять місяців після призову Євгена Федорова Надія Станіславівна отримала трагічну звістку про загибель сина. Похований в Ірпені. 44 роки 08.05.1978 19.08.2022 1978-05-08 2022-08-19   /app/storage/irpinmem/pages/f/fedoroveg.20260725T181216Z.html 1 2026-07-25T18:12:17.987267+00:00 2026-08-15T22:42:45.291667+00:00