people: baranivskyii

This data as json

slug url name name_override photo photos_json category call_sign rank position unit place_of_birth place_of_death awards bio age dob dod date_of_birth date_of_death fields_json raw_html_path hydrated first_seen last_seen
baranivskyii https://irpinmemory.org/p/baranivskyii/ Баранівський Ігор Миколайович   https://irpinmemory.org/wp-content/uploads/2025/08/Баранівський-Ігор-first.jpg ["https://irpinmemory.org/wp-content/uploads/2025/08/Баранівський-Ігор-first.jpg"] military       Підполковник Національної гвардії України, командир бойової групи (заступник командира групи) 1-ї бойової групи групи       Героїчно загинув під час виконання бойового завдання в районі м. Куп’янськ, Харківська область Ігор Миколайович Баранівський народився 23 серпня 1993 року в селі Комсомольське Козятинського району Вінницької області, у звичайній українській родині з робітничим корінням. В дитинстві Ігор вирізнявся вольовим характером, невідступністю та хоробрістю, був впевненим в тому, чого хоче і намагався досягати своєї мети. Любив фільми про бойові мистецтва з Брюсом Лі, Джекі Чаном та Жан-Клодом Ван Даммом, а також й ті, що базуються на грецькій міфології, що також вплинуло на формування його світогляду. Одним з улюблених став “Гладіатор”. Його позивний “ПРОМЕТЕЙ” пов’язаний саме з інтересом до міфологічних персонажів. За спогадами рідних він любив ігри, в яких проявляв себе, як справжній маленький воїн, робив зброю з підручних матеріалів і відтворював рухи наче веде бій з противником. З ранньої юності Ігор захоплювався футболом, шахами та бігом. Футбол давав йому відчуття адреналіну під час гри, командний дух і можливість проявити свої навички на полі. Грав у збірній команді школи та збірній команді села Махнівка. Кожна партія в шахи була можливістю випробувати свої розумові здібності, та покращити стратегію. Він любив аналізувати ходи суперника, планувати свої дії заздалегідь й знаходити нестандартні рішення. Також приймав участь у спортивних змаганнях з бігу на дистанцію. Улюбленими предметами в школі були: фізкультура, історія України, географія. Закінчив повну загальну середню освіту у 2010 році, завершивши навчання в Комсомольській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Одразу після школи визначився з життєвим шляхом — обрав службу Україні. У 2011 році був призваний на строкову службу Козятинським районним військовим комісаріатом. Його прагнення розвиватися привело до рішення продовжити військову кар’єру на професійному рівні. 1 вересня 2012 року Ігор вступив до Національної академії внутрішніх справ України, на факультет внутрішніх військ. За роки навчання зарекомендував себе як відповідальний курсант, дисциплінований, ініціативний, з глибоким інтересом до військової справи й права. У 2016 році завершив навчання, отримавши повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та звання офіцера. У 2017 році одружився. В 2020 році вони з дружиною переїхали жити в Ірпінь. Це місто їм сподобалось, вони любили природу, прогулянки, затишні парки. Часто у від’їздах і рідко вдома, але він зміг побудувати щасливе сімейне життя з дружиною, старався приділяти час рідним. Був люблячим сином, братом, коханим чоловіком, вірним другом. Друзі та побратими описують його, як людину надійну, радісну, яка бадьорить дух і піднімає настрій, навіть в критичних ситуаціях. Він був тим, хто невпинно вірив у краще майбутнє. Людиною, яка кожного дня будувала свій стратегічний план та втілювала його в життя. Шлях воїна складний, часто це означає пройти вогонь і воду, мороз і палюче сонце під обстрілами з усіх сторін. Повний вихід із звичного комфортного життя. Ігор виявився  достатньо сильним перед такими випробуваннями. Також він розумів, що захищає свою родину і тих, що не можуть самостійно протистояти ворогу. Саме це говорить про нього, як про доблесного воїна, який виконував своє призначення. Після завершення академії Баранівський Ігор Миколайович розпочав професійну військову службу за контрактом у Національній гвардії України. Його основною службовою домівкою став Центр спеціального призначення «Омега», один з найпрестижніших і найризикованіших підрозділів. Поступово проходив шлях від молодшого офіцера до посади командира штурмового підрозділу. Вже 2016 року брав активну участь в антитерористичній операції. В його зоні відповідальності були найнебезпечніші напрямки бойових дій, операції із зачистки, розвідки, евакуації, штурмові дії на передовій, а також управління групами в умовах інтенсивних бойових зіткнень. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року підполковник Баранівський перебував у строю з першої години. Його підрозділ діяв на найгарячіших напрямках — зокрема, у Київській області під час оборони Гостомеля та Ірпеня, у боях за Ізюм, Сіверськодонецьк, Лиман, на Бахмутському напрямку та в Харківській області, Покровському, Куп’янському, Донецькому, Луганському, Запорізькому та інших напрямках. Його спокій, рішучість та стратегічне мислення неодноразово рятували побратимів у складних умовах. Ігор особисто виводив поранених, координував штурми, діяв рішуче та самовіддано. Висока ефективність та відданість службі не залишились непоміченими. Протягом своєї кар’єри Ігор Баранівський був відзначений численними нагородами: •        🏅 Медаль «За оборону України» — Указ Президента України від 05.08.2022 № 559/2022 •        🏅 Медаль «За військову службу Україні» — Указ Президента України від 30.12.2023 № 870 •        🎖️ Нагрудний знак «За доблесну службу» — наказ КНГУ від 19.02.2024 № 42 •        🎖️ Нагрудний знак «Срібний хрест» — наказ Головнокомандувача ЗСУ від 19.04.2024 № 651 🎖️ Нагрудний знак «Срібний хрест» срібною рельєфною зорею — наказ Головнокомандувача ЗСУ від 14.03.2025 № 166 🎖️ Відзнакою Президента України “ЗА УЧАСТЬ В АНТИТЕРОРИСТИЧНІЙ ОПЕРАЦІЇ» – Указ Президента України від 17.02.2016 № 53/2016 🎖️ Медаль « 10 РОКІВ СУМЛІННОЇ СЛУЖБИ» – наказ КНГУ від 13.03.2023 № 54 о/с 19 травня 2025 року підполковник Ігор Баранівський героїчно загинув під час виконання бойового завдання в районі міста Куп’янськ, Харківської області. Під час перебування на позиції його підрозділу, ворог здійснив удар за допомогою бойового дрона, який скинув боєприпас в безпосередній близькості до розташування групи. Внаслідок вибуху Ігор отримав поранення, несумісне з життям. До останнього він залишався разом із підлеглими, координуючи дії групи та прикриваючи евакуацію поранених. Його рішучість і мужність дозволили врятувати життя іншим бійцям. Смерть Ігоря стала важкою втратою для побратимів, командування, родини та всієї Національної гвардії України. Його поховали з військовими почестями у рідному селі на Вінниччині, вшанувавши як героя, який залишився вірним присязі й Україні до останнього подиху. Ігор був не просто офіцером. Він був Людиною. Побратими згадують його як стриманого, уважного, з твердими моральними принципами. Його поважали не лише за бойові заслуги, а за людяність, справедливість, мудрість. Він умів бачити суть і приймати рішення навіть у найскладніших умовах. Його особиста відвага стала прикладом для нових поколінь воїнів. Він виховав цілу плеяду молодих бійців, які перейняли від нього головне — честь, гідність і готовність віддати себе справі захисту України. Підполковник Ігор Баранівський прожив життя, сповнене служіння і глибокого сенсу. Його шлях — це не просто військова кар’єра, а історія нескореного українця, який без вагань віддав усе заради нашого спокою і свободи. 31 рік 23.08.1993 19.05.2025 1993-08-23 2025-05-19   /app/storage/irpinmem/pages/b/baranivskyii.20260725T181216Z.html 1 2026-07-25T18:12:17.987267+00:00 2026-08-15T22:42:45.291667+00:00